Я ніколи не мала сумнівів – мої діти найкращі. Виховувала їх чуйними й добрими людьми. Пишалася усіма здобутками. Так склалося, що різниця між синами в нас дуже велика – 18 років. Ми взагалі не планували другу дитину. Та коли я завагітніла в 41 рік – зрозуміла, це Божий дар.
Мій старший син Олексій також зрадів, що я вагітна. Адже він саме поїхав на навчання і переймався, що я сумуватиму. А Богдан змінив наше життя. Ми так тішились, балували його, як лишень могли. І тепер я бачу, що це було зайвим.
На третьому курсі Олексій закохався в одногрупницю. Два роки вони зустрічалися, а згодом вирішили побратися. Звичайно ж я його підтримала. Три роки молоді орендували житло. Син працював, та їм було дуже скрутно. Ще й онук народився. А тоді раптом помер мій тато і залишив мені квартиру. Я відразу запропонувала Олексію, аби переїхав. Чоловік був зовсім не проти.
З часом в старшого сина народилась ще донька. В них була чудова зразкова родина. Олексій зробив гарний ремонт у квартирі тата. І якось у нас в гостях самий розпочав розмову:
– Ви й не уявляєте, як врятували мене з квартирою. Ми тепер хоч гроші можемо відкладати. А свою вже Богданчику залишите. Це буде справедливо.
– Ми також про це думали. Та він ще малий.
Богданові тоді 10 було. Та роки минали дуже швидко. Молодший син був проблемним підлітком, навчатись не хотів, постійно встрягав в якісь погані пригоди. Нам навіть з поліції доводилось його витягати. А скажу вам, що ми на той час були вже зовсім не молоді й важко це переживали. Рятував Олексій, якого Богдан хоч якось слухав.
Згодом нам вдалося вмовити молодшого сина все ж піти на навчання. Та він його покинув. І вирішив стати водієм, адже мав права ще з 18 років. Влаштувався в якусь компанію, та ми вже і з того раділи.
Аж раптом у 23 роки Богдан заявив, що буде одружуватись.
– Мене цікавить одне питання. От Олексію ви віддали квартиру діда? А мені яку дасте?
– Ми вирішили, що тобі колись дістанеться наша.
– То я маю вашої смерті чекати?
Я не знала, що на це сказати. Така цинічність сина дивувала. Тим паче він розумів, що ми з батьком вже зовсім не молоді. Я запропонувала синові жити з дружиною у нас, або ж орендувати житло. На що він сказав, що це ми маємо кудись переїхати й уступити йому квартиру. Після таких розмов я вже й не знаю, що думати.
Можливо взагалі нічого синові не залишати? Як гадаєте? Невже ми не вірно вчинили, що віддали квартиру Олексію?
Ця розповідь заснована на правдивій історії, якою поділився наш читач. Будь-яка схожість з реальними назвами чи місцями є випадковістю. Усі фото в статті є ілюстративними.
Напишіть нам в коментарях у Facebook!