Ніколи не думала, що моя сестра перетвориться на таку меркантильну людину. Правду кажуть – гроші змінюють! Два роки тому Марина вийшла за заможного хлопця. Його батьки місцеві бізнесмени, мають кілька наливайок.
Ми з сестрою завжди були дуже близькі. Наша мама – вчитель української мови, виховувала нас, як інтелігентних людей і пояснювала, що статки – це далеко не головне. Згодом я вийшла заміж. Зараз я також вчителюю маю дитину, чоловік мій – на фронті. Ми дуже прості, та водночас патріотичні люди.
Чоловік ж Марини від війська відкупився. Шість тисяч євро заплатив за інвалідність. І ходить двометровий бугай, ще й пенсію по інвалідності отримує. І совість же ж не гризе його. Та найбільше мене засмучує не це, а те, як змінилась моя сестра. Вона почала спілкуватися із заможними, а про старих друзів зовсім забула. Навіть мені телефонує лише раз на тиждень.
Нещодавно Марина народила. Я поїхала з мамою в пологовий, дорогий подарунок купила і квіти. Привітали її від щирого серця, адже що б там не було – любимо її. Ви б бачили її палату – в мене вдома таких умов нема. Та сестра лише скаржилась, то їй медсестра погана, то їжу погану принесли.
– Я таких котлет парових навіть собаці б не дала? – нила Марина.
– Ти що. Коли я народжувала, лежала в палаті з трьома жінками і їла кашу на воді.
– То ти, а це я!
Уявіть, як прикро було це чути. Згодом під час виписки, приїхали друзі сестри, на крутих іномарках, з кульками й величезними букетами. Ми з мамою стояли скромно осторонь. Потім всі сіли й поїхали до зятя додому, а про нас забули. Як бачила, як мама засмутилася, тож запросила її на каву.
Якщо вас зацікавила ця історія – шукайте більше зворушливих та життєвих оповідок за посиланням – https://t.me/+Wi4_EbzXw7Q5M2Zi
Минув місяць і Марина зателефонувала мені:
– Приходьте на хрестини!
– До церкви? А що тобі в крижму покласти? Може маєш побажання якісь?
– Ні, ти хрещеною не будеш. Приходь вже в ресторан.
Як я здивувалась. Та вирішила до церкви все ж піти, адже це ж свято мого племінника. Коли я побачила, кого сестра взяла в хрещені – все стало ясно. Багатії, котрі приїхали на дорогому електрокарі. А як Марина перед ними витанцьовувала – аж гидко. До нас із мамою навіть не підходила.
Посиділи ми годинку і вирішили піти. Але все ж підійшли попрощатися:
– А чого ви так рано?
– Знаєш, сестричко, тобі твої друзі багатії дорожчі за рідних! Гидко дивитись!
Мої слова почули деякі з гостей. Сестра почервоніла і крикнула:
– Ви дякувати маєте, що в такий ресторан потрапили! Більше не покличу! Невдячні!
Відтоді минуло кілька місяців. Та ми не спілкуємось. Я не збираюсь дзвонити. Колись сестра зрозуміє, яку помилку зробила, і що її люблять лише рідні. Та чи не буде пізно?
Ви б пробачили таку поведінку?
Більше цікавих життєвих історій тут – https://t.me/+xOpeSMR55r5hZTIy
Напишіть нам в коментарях у Facebook!