Декілька днів тому у мого сина та невістки був ремонт, переробляли якраз дитячу кімнату. Тому я вирішила на тиждень забрати внука Павлусика до себе. Ми живемо недалеко, в одному районі. Мені до садка йти буквально 15 хвилин, можу забирати малюка, поки дорослі зайняті ремонтом.
Скажу чесно, що з Павлом часто буває досить складно. Йому 5 років, дуже активний та непосидючий малюк. Навіть спокійно за столом повечеряти не може. Постійно крутиться, як та дзиґа, галасує, бігає. Єдине, що його заспокоїть хоча б на годинку – то мультики. Тоді сяде, як камінчик, перед телевізором і зачаровано дивиться в екран.
Я вже казала невістці, що дитина дуже активна і треба його віддати на якийсь гурток чи спортивну секцію. Але хіба мене хтось колись буде слухати? Діти сказали, що поки він в садочку собі займається з вихователями. А вдома такий активний, бо хоче ще гратися. Хоча я би віддала його на якусь футбольну секцію, карате чи щось таке цікаве.
От минулої суботи мені привезли Павла. Онук одразу прибіг до квартири і почав галасувати. Але як тільки я ввімкнула телевізор – запанувала тиша. Ми ввечері вийшли на прогулянку, купили морозиво у парку, покаталися на качелях. Загалом, так минули три дні. Внук майже не капризував, слухняно їв, спав.
Але вже у вівторок Павлові шарики за ролики заїхали, інакше не скажу. Прийшли додому після садка, внук помив руки. Я ввімкнула йому знову мультики та залишила у залі, сама робила на вечерю млинці. Простояла біля плити 20 хвилин, аби зробити якомога більше млинців з варенням.
Чую – почалася реклама. І в кімнаті тиша. Хоча Павло завжди прибігав до мене з пультом та просив перемкнути канал.
Заходжу до залу та за серце хапаюся. Павло десь знайшов мої ножички для манікюру в косметичці, їх дістав та порізав дірочки на новому килимі. А я його купила ще перед Великоднем на свята.
– Павлику, навіщо ти килим порізав? У мене є кольоровий папір.
– А я хотів та порізав. Мені цікаво так гратися!
– Постав ножиці на місце, це не іграшка.
Тоді Павло просто піднявся з колін та показав мені язика. От на зло не слухався. Тоді я не витримала, дала йому ляпаса по п’ятій точці та поставила у куток.
– Ти зіпсував килим. А це дуже дорога річ. От стій тут та подумай над своєю поведінкою уважно. А тоді прийдеш і попросиш у мене вибачення!
Пішла на кухню, аби досмажити млинці. А внук чкурнув до спальні, дістав мій костюм медичний для роботи та розмалював його фломастерами.
– Павле! Ти чого такий неслухняний?!
– А ти мене вдарила. Я мамі розкажу! Ти погана бабуся! Тебе мама потім буде також бити по тому місці ременем!
У внука взагалі нуль поваги до старших людей. Добре, що син закінчив ремонт у його кімнаті завчасно та в середу ввечері забрав Павла. Звісно, я про всі викрутаси онука розповіла синові.
– Мамо, ну він ще дитина. Коники показує.
– Ти таким у його віці не був. Невістка геть чисто дитину розпестила. Він мені зіпсував килим та медичний халат
– Господи, мамо, куплю я тобі то все. То ж мала дитина, з ним треба інакше говорити. А не кричати та в куток ставити. Тобі що дорожче – Павлик чи той халат нещасний?
Потім ще наслухалася “добрих слів” від невістки. Бо, бачте, її золотого синочка поставила у куток та по дупці надавала. Тепер вона категорично проти залишати у мене дитину. Хіба я сама маю приїхати до них у гості й там гратися з онуком.
Я не розумію одного – ну чому це покоління малюків такі розбалувані, не мають поваги до старших та ніяк не реагують на зауваження? Коли моя покійна бабуся щось казала, то я слухалася і робила. Не сміла навіть перечити, не те, що показувати язика!
Боюся, що з онука нічого путнього не вийде. Виросте безвідповідальним, неслухняним хлопцем та хуліганом. І це все через методи виховання невістки.
В чому проблема поставити дитину в куток? Чи дати ременя по одному місці? Зараз так модно наслухатися різних психологів, типу Карпачова. Але я не вважаю, що то зразкове виховання. Радше навпаки – повна дурниця!
Ця розповідь заснована на правдивій історії, якою поділився наш читач. Будь-яка схожість з реальними назвами чи місцями є випадковістю. Усі фото в статті є ілюстративними.