Декілька місяців тому я вдруге одружилася. І для мого коханого Дмитра це також другий шлюб. Нас познайомили спільні друзі на дні народженні.
Він мені дуже сподобався, бо видно, що такий серйозний, відповідальний, розумний чоловік. Мій горе-колишній зраджував, а його колишня жінка просто вирішила, що розваги важливіші за родину.
Тому от зійшлися, бо розуміли, що кожен з нас пережив. Я ціную Дмитра, він мене також сильно кохає. До речі, наші діти дуже гарно поладнали. Данило прийняв мене як нову маму, Марк так само добре ставився до Діми.
Ми почали жити як справжня родина. Між нашими синами невелика різниця у віці, всього декілька місяців. Тому було легко їх виховувати. До речі, мої батьки ставилися до Данилка, як до рідного онука. Вони живуть у сусідній області і приїздили на вихідні. Купували однакові машинки для них, порівно солодощі та навіть одяг.
У них є ще будиночок у Яремче і майже все літо діти провели разом з ними. Я дуже боялася, що мама і тато будуть проти такого шлюбу. Типу почнеться “то чужа дитина”, “ти йому не мама”. Але в них дуже добре та велике серце, з теплом прийняли Данилка.
Однак, Марина Василівна була проти. Це мама мого Дмитра та бабуся Данилка. От вона взагалі вважає мене та дитину за пусте місце. Спершу старалася намовити чоловіка проти мене. Я побачила випадково смс-ки, які вона надсилала:
Вам сподобалася історія? Читайте більше у нашому телеграм-каналі: https://t.me/+Wi4_EbzXw7Q5M2Zi
“Ірина використовує тебе заради грошей”
“Вона хоче на тебе повісити чужу дитину”
“Хочеш на своїх плечах байстрючатко виховувати?”
От вона не звертала увагу, що я сама прийняла у родину її онука. Що піклуюся про нього, як про рідного, годую, одягаю, роблю уроки, гуляю.
Але до неї не доходило. І тоді свекруха вигадала іншу тактику – показувати, що вона не любить мене і Марка. Це все проявлялося подарунками.
Вона живе в сусідньому районі, 4 зупинки проїхати трамваєм. І от вона принципово купувала тільки шоколадки або іграшки для Данила:
– Сонечко, йди сюди, бабуся тобі купила машинку.
Ще так обіймає, виціловує, дає гратися телефоном. І шоколадки вона купує недорогі, за 20-30 гривень. Має нормальну зарплату, на пенсію не поспішає. Тут діло не в грошах, а у ставленні.
І Діма сам вже старався обмежити спілкування бабусі з онуком:
– Ти могла хоча б якийсь батончик Марку подарувати.
– З якого це дива? То не мій онук, а чужа дитина.
Я помітила, що навіть Данило почав вороже ставитися до братика. То іграшку забере, солодке. Навіть раз крикнув “ти чужий”. А я не хочу, аби діти ворогували між собою.
Останньою каплею стала та неприємна ситуація зі школою. Мій Марчик у 2 класі, а Даня у 3. Навчаються в одній школі, але на різних поверхах. Я ніяк не встигала забрати дітей з групи продовженого дня, а Дмитро тоді поїхав по справах у іншу область. Тому він зателефонував до мами та попросив забрати двох синів. Ще й наголосив, у якому кабінеті Марко та як звати класну керівничку.
На годиннику 19.50, я вже збираю всі папери на роботі. І тут дзвінок від класного керівника:
– Вітаю. Дітей вже всіх забрали, тільки ваш Марк залишився.
– Тобто? Його мала забрати бабуся.
– Ні. Ніхто не приходив.
Я одразу поїхала до школи. Звісно, потім “прилетіла” догана від керівника. Але мій Марк сидів заплаканий, переляканий сам у кабінеті.
Виявилося, що свекруха принципово забрала тільки Данила до себе додому. Дмитро одразу приїхав до міста і ледь не силоміць забрав дитину від бабусі, бо вона не хотіла його віддавати. Мало того, ще й почала погрожувати, що через суд забере опіку.
Не розумію, чому у свекрухи таке ставлення до мене та до дитини? Адже я люблю Дмитра і Данила, ми одна родина. А вона просто хоче це щастя зруйнувати!
Підпишіться на автора у нашому телеграм-каналі, де знайдете нові життєві історії: https://t.me/+xOpeSMR55r5hZTIy
Напишіть нам в коментарях у Facebook!