Я не знаю чому, але у мене з мамою ніколи не складались стосунки. Вона завжди більше любила старшу сестру. Мабуть, тому, що я нагадувала їй тата, котрий покинув нас. Але хіба ж я винна, що схожа на нього?
Важко мені було вдома, того й вирішила після дев’ятого класу поїхати на навчання в технікум. Відтоді маму провідувала лише на свята. І, вочевидь, ніхто за мною не сумував. Ненька жила з сестрою і все в них було чудово. Навіть не буду приховувати – я заздрила Олі.
Згодом я вийшла заміж і почала будувати власне життя. Чоловік мав важке дитинство, тож підтримки від батьків також не чекав. Мамі мій Дмитро відразу не сподобався.
Якщо вас зацікавила ця історія – шукайте більше життєвих оповідок за посиланням –https://t.me/+Wi4_EbzXw7Q5M2Zi
– Не могла собі нормального чоловіка знайти. Що за злидень? Потім не матимеш, за що дітей годувати. Від мене грошей не чекай – головою думати треба. От Олін наречений багатий, син бізнесмена.
Та я знала, що Дмитро мене не розчарує. В дуже добра і чуйна людина. Відразу ж на заробітки поїхав, аби житло купити. Цілий рік важко працював і врешті ми придбали старий будинок на околиці міста. Я ніколи не скаржилась на життя, розуміла – аби щось мати, треба старатися.
Оля ж також вийшла заміж за свого ідеального хлопця. Народила двох дітей, а потім розлучилась. Чоловік її постійно зраджував і зовсім не поважав дружину. Сестра повернулась до мами разом з дітьми. А згодом я дізналась, що ненька заповіт на неї оформила.
Минуло багато років. В мене вже й діти дорослі. І ось почала хворіти мама. Діагноз страшний – деменція. Сестра приїхала до мене і заявила:
– Я боюсь жити з мамою. Якщо ти її до себе не забереш – то я влаштую її в будинок для літніх людей.
– Оттакої, то її квартиру в центрі ти хочеш собі забрати, а кволу маму мені відправити? Добре вигадала!
– Зрозумій, в мене діти, а вона поводиться дивно.
– Добре, я доглядатиму маму, але тоді квартира нехай мені залишиться.
– Ти що? А куди мені діватись? Де дітям жити?
– Нехай твій колишній про це подбає. Він ідеальний був, чи не так? Мама завжди з тебе пилинки здувала, а ти тепер доглядати її не хочеш?
– Квартиру я не віддаватиму. А з мамою вирішуй.
Звісно, хай би як до мене ненька ставилась раніше – в будинок для літніх я її не відправлю. Вже вирішила, що заберу її до себе. Але й квартиру сестрі залишати не збираюсь. Вже найняла адвоката. Він каже, що заповіт можна оскаржити, тим паче, що мама ще жива і він в дію не вступив.
Оля думає, що дуже хитра. Та я вважаю, що все має бути чесно. Мама й так їй багато допомагала.
А ви як гадаєте, справедливо буде, як я собі квартиру заберу. Чи залишити її сестрі?
Більше цікавих життєвих історій тут – https://t.me/+xOpeSMR55r5hZTIy
Напишіть нам в коментарях у Facebook!