Вітчим помер, а будинок отримала свекруха. Кожній дитині він залишив по квартирі. Основний заповіт свекор сказав розкрити за 6 місяців після його смерті.
Ні з того, ні сього прибігає вранці до нас свекруха й кричить на цілий дім:
– Значить так, – заявила, – стару забереш ти. Мені її не треба, вона мені за все життя надоїла. І кроку в моїй квартирі її не буде.
Правда, потім виявилося, що фірму та всі статки свекор записав саме на свою стареньку матір.
У свекрухи троє дітей, старший з яких мій чоловік. Про нього в родині достатньо не піклувалися, адже ця дитина у свекрухи була ще до шлюбу. Тому всю увагу батько приділяв власним рідним дітям.
Хоча грошима його ніколи не обділяв, все було порівну: гроші, одяг, іграшки.
Свекруха ж часто говорила синові:
– І навіщо я тебе народила, всю сімейну картину псуєш. Хлопці білесенькі, гарнесенькі, а ти чорний, ніби не наш.
Через таке ставлення матері молодші діти також почали собі говорити, особливо, під час сварок: «ти ніхто», «ти нам не рідний», «мій тато тебе напуває і годує»…
Я зі свекрухою майже не спілкувалася, ну не мала про що я з нею говорити. Так і я їй не була цікава – жінка нелюбимого сина.
Після того, як усі поділилися квартирами, мені привезли бабусю. Я ж не відмовилася й підтримала чоловіка, не виставляти ж стару жінку на вулицю.
А ще через 6 місяці було оголошено заповіт вітчима, що стосується активів його бізнесу. Він все заповідав своїй матері. Треба було бачити обличчя свекрухи, і її молодших дітей.
– Бабуся тепер зі мною жити буде, – сказав середущий.
– Не з тобою, а зі мною – замайорів молодший Артем.
– А хто вам сказав, що я хочу переїжджати? – запитала Ірина Єгорівна жадібних онуків, – мені добре у Яші і я нікуди не піду.
Бабуся так і залишилася в нас, а от внуки та свекруха намагалися ще оскаржити заповіт в суді, правда, програли цю справу.
Що думаєте з цього приводу?
Напишіть нам в коментарях у Facebook!