Той день назавжди змінив моє життя. Я їхав додому після важкого робочого дня. В мене була друга зміна. Та почувався я досить добре. Планував ще заїхати в магазин, щось смачненьке дружині купити. Ми збиралися відсвяткувати, адже нарешті назбирали необхідну суму на квартиру.
З Аллою ми побралися 12 років тому, але досі не маємо дітей. Спочатку кілька років працювали в Німеччині, тоді повернулися, я влаштувався водієм на фірму. Ми мріяли, що придбаємо власне житло і нарешті станемо батьками. Вже і варіант непоганий пригледіли – двокімнатну в новобудові з величезною кухнею. Планували, що там ще вітальня буде.
І ось я їхав окрилений. Подумки уявляв, як ремонт робитиму. Був страшний туман, коли раптом просто на мене виїхала легкова автівка. Все відбулося миттєво. Я не встиг зреагувати. Машина вилетіла з дороги. Я зупинився і побіг до неї – побачив жінку на пасажирському сидінні – відразу витягнув її – вона була непритомна, в крові, а ще вагітна. Тоді я побіг до водія, намагався йому допомогти, проте він вже не дихав. За 15 хвилин приїхала швидка. Я страшенно переживав, що жінка не виживе. Поїхав за нею до лікарні.
Пасажирку забрали на операцію, а мене вже опитував поліціянт. В голові була страшна каша. Я все думав, що міг зробити, де помилився. А якби їхав повільніше, то зреагував би. Хоча я нічого й не порушив. Минуло дві години й вийшов лікар:
– Житиме.
– А дитина!
– Ще важко сказати, але сподіваюсь все буде добре. Ви їх врятували!
– Або вбив!
– Зараз на неї чекає ще одна операція і довга реабілітація. А тоді, дай Бог – пологи.
Якщо вас зацікавила ця історія – шукайте більше зворушливих та життєвих оповідок за посиланням – https://t.me/+Wi4_EbzXw7Q5M2Zi
Я не міг поїхати додому. Мене дивувало, що ніхто не приїжджає з рідних до жінки. Тоді з’явилась якась дівчина.
– Ви її сестра?
– Ні, подруга.
– А де родичі?
– Та немає нікого. Батьки Лесі померли від ковіду, обидвоє з різницею в місяць. Вона лишень щастя знайшла, нарешті. Та кохала Михайла.
Я заплакав. Додому приїхав зранку. Відразу підійшов до серванта, де були заховані гроші на квартиру. Дружина побачила це.
– Що ти робиш?
– Це правильно!
– Ти що здурів? Віддаси наші гроші? Послухай, я не пробачу, я піду.
Та я її майже не чув. Поїхав до лікарні. Я віддав Лесі всі свої гроші – 28 тисяч євро. Хоча не був винен ні в чому. Поліціянт пояснив, що в її чоловіка стався мікроінсульт, того він виїхав на зустрічну. Та помер він від травм. Відтоді я приїжджав в лікарню щодня. Коли ж дівчина прийшла до тями я вирішив із нею поговорити.
– Я залишив вашій подрузі гроші, для вас і дитини, на лікування, пологи та ще щось.
– Але ж ви не мусите!
– Мушу! Якби мене не було на дорозі… Якби я поїхав додому пізніше, або раніше…
– Ви б мене не врятували. Я б померла!!!
Та я стояв на своєму. Дружина ж не змогла пробачити. Вона пішла. Жодні пояснення слухати не хотіла. Наостанок сказала, що я зруйнував її життя. Я залишився один. Але скажу вам чесно, якби міг – вчинив би так знову.
Я хотів би повернути кохану. Та не знаю як. Вона ніколи не пробачить. Що мені робити? Що б робили ви?
Більше цікавих життєвих історій тут – https://t.me/+xOpeSMR55r5hZTIy
Напишіть нам в коментарях у Facebook!