– Я хотіла придбати нове пальто, а чоловік так і сказав, що я «yбога нечупара», якій взагалі нічого не потрібно. Тоді я плакала всю ніч, – розповіла жінка в пошті – а я вже не мала сили, вся сім’я була на мені, бо він не міг знайти роботу.
– Я заробляла гроші і нічого не могла собі дозволити. Глянула в дзеркало і сама злякалася. Невже це я? Що ж я з собою зробила, а все заради сім’ї та нього…
Насправді, це взагалі не смішно. В мене таких листів безліч, і всі вони починаються з простого «я відмовилася від усього заради близьких».
Я теж пережила схоже, коли у 2009 році я все втратила під час великої кризи. Довелося закрити свій бізнес, який з часом не виходив навіть в нуль, а лише в мінус.
Так єдиний дохід для мене став заробіток в редакції, а наша сім’я стала економити на всьому. Тоді я вирішила, що повинна ставити свою сім’ю на ноги.
З таким стикається багато жінок і тоді починає працювати єдиний сценарій: знайти підробіток, урізати власне фінансування навіть в життєвоважливих питаннях до мінімуму, кожну копійку і кожне зернятко нести в дзьобі додому, улюбленим дітям.
Вранці їхала на роботу, а ввечері після роботи ще йшла мити підлоги та тарілки в кафе від нашої редакції. Харчування – триразове, пиріжок у вівторок, середу і четвер. Більшого собі дозволити не могла.
Тоді навіть ніхто і не міг здогадуватися про такі страшні злидні, адже я все одно наносила макіяж, у мене ще залишилося багато дорогих речей з попередніх років.
Вистачило запалу до середини зими. На початку січня – здулася. Я більше не мала сили. З часом я ставала все більш занедбаною, не бачила сенсу життя, а моєю метою було принести харчі додому та заплатити за квартиру.
І в такі моменти я стала помічати, що й люди ставляться до мене по-іншому. Підлеглі перестали мене слухати, замовники – грубіянили, мене просто мали за ні що. Коли вдома прагнула хоч якось привести себе в порядок, то моя матір натякнула, що мені вже пізно щось робити. Апофеозом всьому стала її пропозиція повечеряти макаронами, що залишилися в дитячих тарілках. Мовляв, вже пізно щось інше готувати.
Через те, що мене навіть знецінила моя матір, у мене сталася істерика. Я просто кричала і перебила весь її кришталь. Потім мені було соромно, я вибачилася. Але розуміла, що все трапилося через те, що навіть рідні поставили на мені хрест.
Тому будьте егоїстами. Любіть себе і дбайте про себе. Інакше – біда. Не намагайтеся всім вгодити, адже коли вам буде потрібна допомога, відвернуться навіть найрідніші.
Що Ви думаєте з цього приводу?
Напишіть нам в коментарях у Facebook!