Тому, хто так і не став моїм «єдиним»

Коли ми отримуємо власне щастя, потрібно ще навчитися робити важливу річ — не втратити її. 

Особливо це стосується взаємостосунків. В сучасному світі знайти рідну людину є не легким завданням. Кожен з нас з власним набором принципів, ідей та думок, стилем життя та моральними цінностями, не легко зрозуміти, з ким тобі дійсно буде комфортно. І от коли перед нами стоїть споріднена душа, закрадається думка, що ми вже знайшли власне щастя, і воно нікуди від нас не дінеться. Але правда є зовсім іншою.

Якщо люди не бережуть кохання, не цінують один одного, не поважають, то буде дуже важко й надалі залишитися разом. Ось і в цьому полягає проблема — потрібно вміти зберегти цю трепетність стосунків, не втратити її крізь роки. 

Я завжди була поруч, але при цьому намагалася знаходити золоту середину. Ми часто проводили час за щирими бесідами, відчували тяжіння один до одного, і я чекала від тебе серйозного кроку, однак в тебе і надалі були стосунки з іншими жінками. При цьому я не хотіла залишатися самотньою і продовжувала спілкуватися з іншими чоловіками.

Інколи мені здавалося, що ми дійсно пара, більше ніж просто друзі, коханці, однак ти знову робив крок назад. Я продовжувала бути поруч і чекала, коли ти нарешті зрозумієш, що ми створені один для одного, нам добре разом, навіщо витрачати свою енергію на безглузді інтриги, які не мають щасливого завершення? 

Тоді я втомилася від цих короткотривалих стосунків і зрозуміла, що мені варто почати боротися за НАС. Я працювала над нашими стосунками, намагалася зробити все, щоб тобі було комфортно. Намагалася вгамувати злість, бути затишною для тебе — робила все, щоб ти був поруч зі мною щасливим. Я щодня віддавала часточку себе тобі, нашим стосункам… але нічого не отримувала у відповідь.

Коли я зараз згадую цю абсурдну ситуацію, то розумію, що й сама не була щаслива. Мені хотілося взаємності, я прагнула відчувати тепло, турботу, кохання, однак бачила лише твій егоїзм, й намагалася закривати на це очі.

Зараз я розумію, що не готова й далі боротися за ці стосунки, бо вони потрібні лише мені одній. Мені потрібна людина поруч, з якою можна не лише піти в ресторан, а яка буде поруч і в скрутні моменти, яка підтримає, а не покине при першій нагоді. З віком дорослішаєш і зовсім по-іншому розумієш значення близькості. 

Я розумію, що далі так не може тривати. 

Але все це було явно не про тебе.  Так що вирішила піти і ніколи більше не повертатися. Може, пару раз озиралася назад, але це були не більше, ніж звичайні напади ностальгії.

Після цього гіркого досвіду я зрозуміла важливу й водночас кумедну річ: дуже часто ми мріємо про стосунки, малюємо їх у своїй уяві, але, коли отримуємо, то розуміємо, що взагалі не щасливі. Насправді ми хочемо чогось зовсім іншого.

Дійсно, досвід дозволяє нам краще пізнати себе, підкидає різноманітні моменти, щоб прийшло усвідомлення: хочеться більше кохання, розуміння, взаємності. 

У тебе було безліч справ, друзів, зустрічей, а я у цьому списку мала найнижчий пріоритет. Я кидала все й бігла тобі на допомогу, а ти  навіть не міг підійняти слухавку, коли мені це дійсно було потрібно. Спершу я ображалася, намагалася донести тобі, що таке ставлення мене ранить, однак згодом почала брати твій приклад. Я теж стала «зайнятою» і почала приділяти більше часу тим, хто дійсно хотів зі мною спілкуватися. Чому ми згадуємо про тих, хто завжди був поруч з нами, лише в ті моменти, коли ми залишаємося одні?

В компанії друзів ти був щирим, веселим, добродушним до інших, однак я ніколи не бачила, щоб ти проявляв ці якості до мене. 

Просто хочу подякувати тобі за те, що зараз я точно знаю, чого хочу від життя, що мені потрібно для щастя, і це — точно не ти!

Чи були у Вас схожі стосунки? 

U2
Загрузка ...

цікаво

Сообщить об опечатке

Текст, который будет отправлен нашим редакторам: