Вечір. Університетська. Звичний маршрут. Я страшенно хотіла додому. День був важким та довгим.
Кортіло заварити собі чай, загорнутися в ковдру й увімкнути улюблений серіал. Та дорогою згадала, що на мене чекає голодний кіт, тож треба увійти в магазин і купити йому корм. Забігла в супермаркет, прихопила кілька пакетиків і відразу до каси. Але там саме розраховувався чоловік. На вигляд років 40. Купував дорогий віскі. Здачі не взяв і мовчки пішов. А касирка мовчки констатувала:
– Так прикро, такий гарний, все мав, а тоді збанкрутів і пити почав. Стільки грошей на цей трунок витрачає.
Я вийшла і побачила як той чоловік мовчки роздивляється пляшку.
– Не варта вона таких грошей.
– Чому?
– Підробка це.
– Звідки знаєте?
– Видно з етикетки. Підробка, ще й неякісна.
– А ви спеціаліст?
– Можна й так сказати. Кілька років працювала в компанії, яка займається продажем елітного алкоголю. Навіть в США на заводі було. Тож оригінал побачу здалеку. А ви нащо такі гроші на це витрачаєте? Здоров’я не шкода?
– Я все втратив, компанію, друга. Дружина сказала, що їй “лузер” не потрібен. Навіть донька не хоче зі мною спілкуватися.
– Але ж ви отримали досвід, друг певно був поганий, а дружина не надійна. І уявіть, який гарний приклад покажете донечці, якщо після такої поразки знову станете на ноги.
Він мовчки подивився на мене.
– А ви могли б посидіти зі мною в парку. Я вас кавою пригощу. Так мені самотньо.
– Гаразд, але тоді ви не питимете!
– Домовились.
Я сіла з ним пити каву. Він довго розповідав про своє життя і розчарування.
– Нічого в мене не залишилось, лише автівка.
– То продайте її й розпочніть нову справу. Варто хоч спробувати.
– А й справді. А ви де зараз працюєте?
– Я коуч, проводжу тренінги для бізнесменів.
– Тож ви фактично мені безплатну лекцію прочитали?
– Це благодійність.
– І часто допомагаєте іншим?
– Завжди, коли бачу, що їхній вогник ще не згас.
Він посміхнувся. Ми говорили до пізньої ночі. Згодом попрощалися. Наостанок я сказала:
– Пообіцяйте, що цю пляшку вип’єте, коли відкриєте нову справу.
– Знаєте, а нехай.
Я йшла додому в піднесеному настрої. Втому наче рукою зняло. Я відчувала, що вечір минув не дарма. І як же приємно допомагати людям. Саме це дарує найбільше натхнення.
А ви б допомогли незнайомцю?
Напишіть нам в коментарях у Facebook!