Після смерті чоловіка не можу залишатися в нашому будинку. Відчуваю себе самотньою і старою. Діти кличуть жити до себе, до того ж їм потрібна моя допомога з онуками, тому я остаточно вирішила продати хату. Мої онуки дуже зраділи, коли почули, що відтепер я житиму з ними.
Донька постелила мені у кімнаті дітей, щоб я завжди була поруч. Щоночі я читала їм книги, розповідала різні історії. Не жалілась на умови та незручності, але вже дуже чекала моменту, коли нарешті продам будинок, й ми усі переїдемо в більше житло. Нарешті донька із зятем обрали квартиру та якось я ненавмисне підслухала їх розмову на кухні.
– А що ми робитимемо, як діти підростуть і захочуть жити окремо, без бабусі? — говорив Олег до Віри.
– Тоді треба зробити так, щоб мама не жила з нами! — відповідала йому моя донька.
Як тільки я це почула, дихання на мить припинилось, а серце почало калатати. Тоді зачинилась у кімнаті та довго думала, у чому ж я завинила? Чому діти хочуть мене прогнати? Ще й прямо в очі про це не можуть сказати. Я була дуже засмученою, але не показувала цього. Якось через декілька днів, кличуть вони мене на розмову:
– Мамо, хочемо тобі дещо важливе сказати…
Опустивши голову, я уважно слухала.
– Дякуємо тобі за те, що ти робиш для нас та малих. Однак ми подумали, що буде краще, якщо ти житимеш окремо.
Раптом я затамувала подих…
– От ми і придбали дві квартири на одному поверсі. Одна — для тебе. Ти зможеш приходити до нас, коли тільки захочеш.
– Ну, нічого собі! Я думала ви хочете позбутись мене… А насправді такий сюрприз влаштували! — радісно відповіла я.
Готувала себе до найгіршого, але такого точно не очікувала! Завжди знала, що маю найкращих дітей й цього разу вкотре в цьому переконалася! Як вам вчинок доньки та зятя?
Ця розповідь заснована на правдивій історії, якою поділився наш читач. Будь-яка схожість з реальними назвами чи місцями є випадковістю. Усі фото в статті є ілюстративними.
Напишіть нам в коментарях у Facebook!