Як часто нам хочеться висловити матері все, що на думці. Вона ж бо рідна, вислухає, витерпить. Вважаєте, що погано виховувала, бідно вдягала, мало часу приділяла, часом сувора була? Всі ці дитячі образи залишають на все життя, чи не так?
Та лише ставши батьками ми починаємо справді розуміти, що неньці було дуже складно. Тож не поспішайте засуджувати людину, яка подарувала вам життя.
Завагітніти – не завжди просто, виносити дитинку – вкрай важко, а народити – невимовно боляче.
Не спати через нічні годівлі, носити роками на руках, стерегти, коли маля хворіє – титанічна праця!
Бігти слідом на вулиці, терпіти усі капризування, вислуховувати нескінченні “Купи”, коли в кишені бракує коштів – суцільний стрес.
Розуміти, що не можеш дати найкраще, доводити, що позичена сукня краща за ту, що в магазині – так сумно.
Розраджувати коли хтось образив, підтримувати, хай би що – зовсім не легко.
Чекати з дискотек, перейматись, а потім вислуховувати звинувачення в надмірній суворості – невимовно боляче.
Не мати ніколи часу на себе, віддавати все до останку – це доля матері.
А згодом відправити у доросле життя, вирвати серце з грудей і залишившись наодинці.
Прикусіть язика, коли хочеться сказати мамі “Що ти вдягнула?”, “Маєш смішний вигляд”, “Ти мені життя зіпсувала”, “Інші батьки більше дали дітям” чи щось схоже. Кожна ненька робить для дитини усе, що може. Любіть її, дякуйте їй і будьте поруч щоразу, коли випадає нагода.
Мама – єдина людина на землі, яка дарує свою любов просто так і завжди бажає найкращого. Чи не так?
Напишіть нам в коментарях у Facebook!