Сьогодні з’ясуємо, як реагувати на вагітність у 56 років та спробуємо розібратися, хто все ж таки став батьком дитини.
***
Знаю, що багато хто візьметься мене осуджувати. Хтось насміхатиметься, а для когось це буде непоганий урок, щоб не повторяти мої помилки. Мене звати Віра і мені 56 років. Я й гадки не мала, що зі мною трапиться подібне, але кілька місяців тому я дізналася, що вагітна.
Це був справжній шок. А про реакцію рідних взагалі мовчу. Донька власним вухам не повірила, коли я поділилася з нею такою новиною. У неї, до слова, в самої вже дітки є. Але це не дивно, я й сама спочатку не вірила в те, що відбувалося. А потім пішла на УЗД і там все підтвердилося.
Я довго думала перед тим, як повідомити цю новину сім’ї. Я дуже сильно боялася, що про мене ходитимуть різні чутки і люди почнуть мене осуджувати. Ви навіть не уявляєте, як мені було соромно та страшно. А найгірше те, що я навіть не знаю, хто батько дитини. Відколи мій законний чоловік пішов з цього світу минуло вже 7 років. Тому я дозволяла собі заводити короткочасні романи. Тому кавалерів у мене було багато. Тепер ось розплачуюся за все.
На роль батька було аж 3 претенденти. Першим міг би стати мій сусід. Ми з ним однолітки і дружимо відколи загинув мій чоловік. Далі був 46-річний продавець з магазину, що тут неподалік. Це була справжня буря емоцій. Я ніби знову стала молодою. Тому ми обоє піддалися почуттям. Ну, а третій — молодий колега моєї доні. Вони працюють в одному цеху. Про цей випадок навіть соромно розповідати. Але все ж.
Тому, як розумієте, я зовсім заплуталася. і гадки не маю, хто із них – справжній батько моєї дитини.
Я спершу навіть позбутися немовля хотіла. Але доня розрадила. Сказала, що якщо так вийшло, то потрібно народжувати і виховувати. Тому я заспокоїлася і погодилася.
Про батька дитини я не думала. Вирішила зосередитися на вагітності. Вік уже не той, щоб так легко виносити та народити дитя. Тож усі клопоти відклала на період, коли чадо вже народиться. Я до останнього приховувала все від знайомих. Але на роботі довелося йти в декрет, тож, ясна річ, причину пояснила. Далі всі за спиною перешіптувалися. Розумію. Цього можна було очікувати.
Дізналися про це і мої кавалери. Сусід одразу прийшов і запропонувати свою допомогу. Оце розумію чоловік! А продавець пропозицію навіть зробив. Я нічого не приховувала. Одразу сказала йому, що дитина може бути не від нього. Але він сказав, що це не має значення. Я аж здивувалася. Оце чоловіки після 50! Не те, що ваші 18-річні хлопчаки.
Я довго не думала. Погодилася вийти заміж вдруге. Ми розписалися. Тепер чекаємо дитя. Втрьох. Чому втрьох? Бо сусід наполіг, що допомагатиме всім, чим зможе, відчуваючи за собою провину. Я ж планую зробити ДНК після народження сина. Тоді й розставлю всі крапки над і. Молодий кавалер одразу втік, як тільки доня проговорилася про мою вагітність. Але на нього я й не розраховувала.
Що про цю ситуацію думаєте ви?
Напишіть нам в коментарях у Facebook!