На жаль, свекруха має великий вплив на мого чоловіка. Вона така досить владна жінка, всюди пхає свого носа. Навіть після весілля спеціально купила нам квартиру в її районі. І, звісно, ремонт ми також робили за її вказівками.
Однак, весь той цирк не зрівняється з її нещодавньою витівкою.
Вам сподобалася історія? Читайте більше у нашому телеграм-каналі: https://t.me/+Wi4_EbzXw7Q5M2Zi
Отож, я місяць тому народила донечку. Пологи, на щастя, минули легко і вже через 3 дні мене виписали додому.
Коли я оголосила про поповнення у родині, то найбільше раділа пані Ольга. Я думала, що це від щирого серця така радість, адже вона давно хотіла стати бабусею. Купила одразу нам ліжечко, коляску, пеленальний столик, меблі.
І коли ми дізналися про стать дитинки, то свекруха почала щодня капати на мізки:
– Треба її назвати на честь моєї бабусі. Вона була такою хорошою жінкою, ну просто свята людина.
– А яке ім’я? Галина? Анна?
– Ні. Євдоха. Доцька або ж Євдуся.
Я аж чаєм вдавилася, коли почула це ім’я. Звісно, воно гарне, але точно не для нашого покоління. Адже хто так зараз дітей називає?
Пропонувала нейтральні імена – Іра, Світлана, Софія. Аби ще було співзвучно з прізвищем та по-батькові. Ну точно не Євдокія. То таке старовинне ім’я!
Але всі місяці до пологів свекруха ходила і говорила, що у мене в животі росте Євдося. Мене це дуже дратувало, аж червоніла від люті.
До речі, ім’я нікому з родичів не подобалося. Навіть мої батьки косо дивилися на свекруху.
Просила з чоловіком нормально поговорити, аби він пояснив, що з такими порадами не варто лізти в нашу родину
– Та це моя мама, їй вже під 60-ть. Думаєш, вона поміняється? Та ти хоч в могилу залізай, вона не послухає нікого, – дорікав чоловік.
От я 9 місяців мучилася, ходила вагітна, ночей не доспала, але ім’я все одно дає свекруха. То на голову не налізає. Навіть коли у мене почалися перейми, то я заборонила чоловікові про це казати своїй мамі.
Тільки вона пронюхала від інших родичів про дитину та приїхала у пологовий. Ходила біля донечки, колисала її та співала “моя Євдося”. А інші породіллі дивилися на мене косо та про щось перешіптувалися.
Я вирішила йти на перекір свекрусі та записала доньку як Богдана. Гарне ім’я, означає, що вона дана Богом. Пані Ольга потім ще довго ходила до священника та просила переписати ім’я дитини на таке, яке саме вона хоче.
І щоразу, як вона приходить у гості, то свариться зі мною:
– Я нормальне ім’я вибрала для онуки.
– Яке? Аби її потім принижували та насміхалися у школі?
– Ні, то дуже гарне ім’я!
От я вже місяць, як мама, але спокою від свекрухи нема. Ніяк не змириться з тим, що ми пішли проти її волі. Але мені все одно. Я народила – я і вибрала ім’я.
Правда, дуже боюся, аби через цю проблему свекруха взагалі від онучки не відмовилася.
Підпишіться на автора у нашому телеграм-каналі, де знайдете нові життєві історії: https://t.me/+xOpeSMR55r5hZTIy
Напишіть нам в коментарях у Facebook!