Мої батьки – чудові люди, я їх обожнюю, та на людях намагаюсь уникати. Річ у тім, що мама народила мене в 42 роки. Так склалося, що раніше вона народити не могла. Згодом вони з татом змирилися, що просто не матимуть дітей. І ось коли цього вже ніхто не чекав – ненька прийшла додому вся в сльозах.
– У нас буде дитина. Я вже на третьому місяці.
Вони довго плакали разом. Минуло ще шість місяців і народилась я. В мене було чудове дитинство, батьки оточили мене неймовірною любов’ю і ніжністю. Я мала все. Та життя змінилося, коли я пішла до школи.
Коли однокласники побачили мою маму відразу ж сказали:
– А де твоя мама? Чого ти прийшла з бабусею?
– Це і є моя мама.
– Така стара. Як це можливо?
Діти кепкували з мене все дитинство. Згодом я просто попросила батьків не з’являтися у школі. Ніколи не приводила подруг додому, а згодом і не знайомила своїх хлопців з рідними.
Час минав, я закінчила школу і поїхала в університет. Та на четвертому курсі зустріла прекрасного парубка. Андрій щойно закінчив навчання і пройшов стажування у гарній компанії. Все складалось чудово. Та я всіляко відтягувала момент знайомства з моїми батьками. Згодом ми навіть жити разом почали. Андрій зробив пропозицію. А тоді відразу зауважив.
Якщо вас зацікавила ця історія – шукайте більше зворушливих та життєвих оповідок за посиланням – https://t.me/+Wi4_EbzXw7Q5M2Zi
– Але послухай, я доволі старомодний. І дуже б хотів попросити у твоїх батьків благословення. Я не могла йому відмовити. Та страшенно нервувала. Кілька разів переносила вечерю. Та врешті мусила домовитись. Батьки були на сьомому небі від щастя. Я ж ніколи нікого додому не приводила. І, думаю, вони розуміли причину.
Вечеря минула дуже добре. А тоді Андрій запитав:
– Чому ти раніше нас не познайомила?
– Розумієш, я соромилась їхнього віку.
– Що за дурниці! Твої батьки мають чудовий вигляд, до того ж надзвичайно цікаві люди!
Йому щиро сподобались мої рідні. І тоді я збагнула, що це я сама створила таке уявлення, навіяла усі ці комплекси. Насправді мої батьки – найкращі. Та уявіть, як вони страждали усі ці роки через мій сором.
Того ж вечора я повернулась до батьків і сказала:
– Я була такою дурною. Вибачте за все!
– Перестань! Ти найкраща донька!
Відтоді ми з Андрієм щотижня приїжджаємо до батьків. У нас чудові стосунки. І я хочу порадити усім дітям, котрі опинились у схожій ситуації – ніколи не зважайте на думку інших. Люди жорстокі, вони знайдуть інший привід для знущань. Згодні?
Більше цікавих життєвих історій тут – https://t.me/+xOpeSMR55r5hZTIy
Напишіть нам в коментарях у Facebook!