Коли ми з чоловіком купували квартиру, я думала, що нарешті всі проблеми зникнуть. Свої 4 стіни є, по чужих людях тулитися не треба, гроші на місці. Але одного я не врахувала: дуже вже багато серед наших родичів охочих спробувати міське життя.
Батьки мого чоловіка родом із села. Не скажу, що в них там велика цивілізація: туалет на вулиці, води в хаті немає, про ремонт взагалі мовчу. От і взяли вони собі за звичку їздити до нас, наче на екскурсію. Щосуботи завалюються до нас усім своїм табором і чекають, коли я їх розважати буду.
Не подумайте, я не проти гостей. Але ж треба трохи й совість мати. Вперше вони попередили, що до нас їдуть, гостинці домашні привезли.
– Почувайтесь так, як у себе вдома! – сказав тоді мій Дмитро.
І вони цю фразу сприйняли занадто буквально. Тепер свекруха навіть не дзвонить, аби сказати, що вони гості збираються. Та й приїжджають гості з пустими руками.
– Слухай, Дмитро. Може ти скажеш батькам, що ми не мільйонери, а я – не кухарка? Щотижня одне і те ж. Скільки вже можна? – якось не витримала та нажалілася я чоловіку.
Хочете читати ще більше цікавих історій? Підписуйтесь на канал: https://t.me/+Wi4_EbzXw7Q5M2Zi
Ох і концерт мене після цього чекав! Вислухала, що я й невдячна, і не гостинна. Та й взагалі: найгірша жінка у світі. І може б я про цей скандал забула та жила далі, якби не нові повороти в нашому житті.
У мого Дмитра є син від першого шлюбу. Він дядько вже дорослий, університет кінчив недавно. І от колишня жінка подзвонила до Дмитра та попросила, аби ми сина того до себе пожити взяли. Бо з гуртожитку його виселили, а квартиру він ще не знайшов собі.
– Завтра Роман до нас і приїде, – просто поставив мене перед фактом Дмитро.
А я того терпіти не збиралася! Той Роман і так кров з мене пʼє, не хватало ще його під боком мати.
– Це не квартира, а прохідний двір! – сказала тоді я Дмитру. – Я тут ні сина твого, ні батьків бачити не хочу. Якщо хоч раз ще цей поріг хтось переступить – я за себе не ручаюся! Подам на розлучення й оком не поведу!
Відтоді минув уже тиждень. Ніхто до нас так і не прийшов з того часу. Але чоловік тепер дивиться на мене вовком. Невже таки нам доведеться розлучатися? Бо, як я бачу, все одно не вийде в нас зробити так, щоб усім догодити.
Що б ви робили в такій ситуації?
Ця розповідь заснована на правдивій історії, якою поділився наш читач. Будь-яка схожість з реальними назвами чи місцями є випадковістю. Усі фото в статті є ілюстративними.
Ще більше цікавих історій від автора читайте за посиланням: https://t.me/+xOpeSMR55r5hZTIy
Напишіть нам в коментарях у Facebook!