Шість років тому мій Назар одружився. Тетяна була гарною дівчиною, я тішилась, що матиму таку невістку. На ту мить син працював, вона ще навчалась. Молоді жили, насолоджуючись кожним днем. Подорожували, щодня відвідували гарні ресторани. Я намагалась натякнути, що варто бути обачнішими:
– Сину, ти хоч якісь гроші відкладай. Не можна так витрачати усе до копійки!
– Мамо, життя одне! Коли, як не зараз ми будемо розважатись. Потім дітей заведемо і будемо вже відкладати.
Та не так сталось, як гадалось. Після початку війни Назар втратив роботу. За кілька місяців вони витратили усі заощадження. А тоді ще й дізналися, що Таня вагітна. Син прийшов до мене в розпачі:
– Не знаю, як бути. Ми вже не можемо оренду оплачувати.
– То переїжджайте до мене. Разом якось впораємось.
Врешті вони переїхали. Ми досить добре облаштували побут. Я шкодувала невістку. Думала, вона молода, нічого не вміє. Тож я все готувала, прибирала. Грошей в молодих теж не брала, хотіла, щоб вони трохи назбирали до народження дитини. Самотужки купувала усі продукти, готувала. Можна сміливо сказати, що вони жили в мене, наче на курорті.
Згодом народився онук. Це стало безмежним щастям для мене. Я щодня допомагала Тані, деколи навіть вночі замість неї вставала до дитини. Звісно, часом наші погляди на догляд за дитиною відрізнялись. Особливо мене дратувало, що невістка купує для малюка усе найдорожче. Як на мене, це не розумно.
– Чому не можна купити простенький вітчизняний візочок? Нащо ця дорога за 30 тисяч. Хіба ж дитина розуміє.
– Вона якісніша.
– Хіба ж заради цього я вас годувала рік. Мали б на щось важливе відкладати.
– Для нас комфорт дитини – найважливіше.
Якщо вас зацікавила ця історія – шукайте більше зворушливих та життєвих оповідок за посиланням – https://t.me/+Wi4_EbzXw7Q5M2Zi
Коли Богданчику було пів року невістка підійшла до мене з проханням.
– Чи можу я запросити подруг на вечерю?
– Звичайно. Тобі щось приготувати?
– Та ні, я сама.
Я пішла погуляти з онуком, а коли повернулась очам своїм не повірила. На столі стояли різні страви, і все дуже гарне.
– Ти що з ресторану замовила?
– Ні, приготувала.
– Я й не знала, що ти вмієш. Чого ж ніколи раніше не готувала.
Вона почала розповідати, що не хотіла на моїй кухні свої порядки заводити. Та після того я вирішила, що Таня має частіше господарювати. Врешті, я ж їм не прислуга. Вони гроші витрачають, як хочуть, на комунальні мені не дають. На продукти теж. Я почала через день просити невістку приготувати вечерю, кликала її прибирати. Та вона дедалі частіше відмовлялась, залишала на кухні брудний посуд. А коли я щось їй казала – ображалась. Та подруг своїх вона кликала щотижня і для них влаштовувала мало не свято. Одного разу я не витримала:
– Чому для подруг ти так гарно готувала, а для мене з Назаром не хочеш?
– Я не встигаю нічого, дитина – це важко.
– А, як на мене, тобі просто так зручно. Якщо так, то більше ніяких подруг.
Таня усе розповіла синові та за тиждень вони переїхали. Тепер Назар зі мною не говорить, а невістка всім розповідає, що я вигнала її з дитиною.
Скажіть, як я мала вчинити в цій ситуації?
Більше цікавих життєвих історій тут –https://t.me/+xOpeSMR55r5hZTIy
Напишіть нам в коментарях у Facebook!