Мій чоловік до початку війни працював на такій роботі, що не раз у відрядження їздив. Коли повертався, то ми проводили час утрьох – я, чоловік Владислав та наш син Юра.Тоді вже через кілька днів запрошували до себе свекрів та моїх батьків, друзів, щоб усім разом побачитись. І це не було проблемою та всіх влаштовувало.
З початком війни Владислав вступив до лав ЗСУ і став на захист Батьківщини. Додому приїздив раз на пів року. І кожного разу спершу час проводив із сім’єю, а тоді всі решта.
Цього разу, коли Владислав повідомив, що приїде, свекруха вирішила влаштувати ціле шоу.
– Я запечу м’яса, зроблю голубів, холодець, огірочки, які син любить. А ти приготуй салати, бутерброди та зроби торт – вже все розпланували Вероніка Сергіївна.
Чоловік як про це дізнався, то сказав, що не хоче цього всього балагану.
– Як приїду, то хочу помитись та відпочити. Виспатися. Побути із вами. А за два-три дні нехай мама приїздить – сказав Владислав мені і теж саме своїй мамі.
Та свекруха відмовилась слухати побажання свого сина.
– Це ти його вже так налаштувала? Влад не хоче, щоб я приїжджала його зустріти. Сам би він до такого не додумався. Це все твоїх рук справа. Ну нічого, я все одно зроблю по-своєму – вперлась Вероніка Сергіївна.
В день приїзду Владислав повернувся на 2 години раніше. Кинув речі, забрав нас і ми поїхали до орендованого заміського будиночку, який він заздалегідь забронював. Телефон він свій вимкнув, що і мені порадив зробити.
Вероніка Сергіївна коли приїхала, то напоролась на замкнені двері. Вона і дзвонила, і писала, та ніхто не відповідав. От свекруха зі своїми частуваннями поїхала додому.
По поверненню ми до неї зателефонували на запросили в гості, але свекруха сказала, що ми її образили і до нас не приїде.
Я не розумію причину її образи. Все ж пояснили як зробимо. Та Вероніка Сергіївна вважає, що вона права. За 2 тижні, які Влад був вдома, вона жодного разу і не навідалась до сина, а так сумувала.
Перед від’їздом чоловік сам поїхав до мами, щоб побачитись.
Жодного разу свекруха не влаштовувала такою показової зустрічі, як цього разу, яка все ж не вдалась. Тепер вона ображається, що ми її зневажили тим, що поїхали й не сказали нічого. Тим більше, що знали, як вона готувалась.
Вероніка Сергіївна досі не може пробачити нам цього. Навіть проводжати сина не прийшла.
Скажіть, хто з нас не правий? Може я чогось не розумію?