Того дня у мене було купа справ та я нічого не встигала. Прийшовши додому мала приготувати святкову вечерю, оскільки приїжджали батьки чоловіка. Але перш ніж розпочинати приготування потрібно було сходити за покупками. Зазвичай нести сумки з магазину допомагає Василь, але його зі мною не було, тож щоб не тягнути важкого, вирішила замовити таксі. Розрахувавшись банківською карткою чоловіка, ледь дотягнула пакет додому, а увійшовши, побачила, що гості вже були на порозі. Тоді Василь каже до мене:
– Де ти вештаєшся так довго? Всі вже чекають голодні. І хто тобі дозволив користуватись моєю карткою?
– Чому ти такий нервовий? Мені не вдалось швидше, бо на роботі ще була, а розрахувалась, бо мені важко було усі ці продукти принести одній. — відповіла я.
– Добре, давай йди швидко щось приготуй! — командував чоловік.
Я була здивована такою його поведінкою, адже зазвичай він так грубо себе ніколи не веде. Василь добрий чоловік та завжди допомагає мені, тому я не могла зрозуміти причини такого його поводження. Тоді нашвидкуруч приготувала вечерю, однак ніхто навіть не хотів мені допомогти, хоч була ще мама та сестра чоловіка. А повечерявши, мій свекор за столом таке сказав, що мені ледь очі на лоба не полізли.
– Фу, як ви це їсте? Це ти нам невісточко помиї принесла? Чи ти таким завжди годуєш мого сина? — дорікав Тарас Степанович.
– Якщо вам не смакує, то не їжте, я не змушую. Але чому тоді мені не допомогла ваша дружина чи донька приготувати кращу вечерю? — у відповідь запитала я.
– Я ще такого не чув, щоб гості вставали та самі собі вечерю готувати на чужій кухні. Дитинко, ти будь обережна, бо таким темпами піде від тебе Василь. Адже чоловікові потрібна чоловіча їжа, а не це, що ти накалапуцькала.
В той момент я вже кипіла від злості, тоді як Василь спокійно сидів та навіть і слова не буркнув.
– Що це таке відбувається? Як твій тато до мене говорить? Давай постав його на місце або нехай йдуть звідси, бо я такого терпіти не буду — говорила на вухо я Василю.
– Тихенько, люба! Потерпи трішечки, вони підуть і в нас все знову буде добре. — ніби чогось боявся, так говорив він.
– Ні, не буде добре! Як ти можеш так спокійно слухати, коли твою дружину ображають? — розгнівалась я.
– Прошу тебе підіграй мені, нехай тато думає, що я такий як він — мужик. Він не знає, що я тобі в усьому допомагаю.
– Е ні! В таке я бавитись не буду! Вибач.
Тоді я зрозуміла в чому справа та чому Василь так себе поводив. Але скільки ми вже разом та я ніколи не знала, що в них в сім’ї так ганебно ставляться до жінок. Тепер я буду навмисне робити так, щоб знав свекор, як потрібно до мене відноситись. А як вважаєте ви, хіба це нормальне відношення? Чи варто терпіти таке, щоб не зіпсувати стосунків з родиною?
Ця розповідь заснована на правдивій історії, якою поділився наш читач. Будь-яка схожість з реальними назвами чи місцями є випадковістю. Усі фото в статті є ілюстративними.
Напишіть нам в коментарях у Facebook!