Мій Ігор любить ходити по гриби. Заради цього він і встане удосвіта, і витратить цілий день, замість того, щоб просидіти на дивані. Але це лише одна сторона медалі. Бо як він приходить з лісу, то я всю ніч чищу гриби. Мій чоловік – добрий грибник і знає такі місця – з порожніми руками не повертається ніколи. Живемо ми у свекрухи Лариси Василівни. Вона неабияк зацікавлена у таких справах, бо то для неї бізнес. Вона продає на базарі фрукти, овочі – все з городу, а як Ігор принесе грибів, то для неї така радість! Це ж бо вигідно – мати, в додаток до господарки, ще й такого сина! Та відколи ми з Ігорем одружились, а сталося це якраз цієї весни, я все намагаюсь запровадити в домі нові порядки: не виносити все з хати, а навпаки – залишати щось і собі.
– Ви коли-небудь куштували грибну юшку, грибний суп, грибний соус? – кажу я свекрусі.
Вона тільки покрутить носом:
– Гриби – це важка страва на шлунок, а от для торгів – якраз годиться!
Одного разу я запланувала консервовані грибочки, бо то і зручно, і смачно! Вже і банки помила, і нарізала гриби, і маринад приготувала. Заходить на кухню свекруха:
– А що це ти зробила? Весь бізнес мені зіпсувала!
– А ми не будемо цього року продавати, залишимо трохи собі!
– Як це продавати не будемо?
Довго ще свекруха моралі мені вичитувала, а потім взялась допомагати, я й подумала – удвох легше! Закрили ми грибочків, цілий день за цим минув!
Я так хотіла хоч дві баночки батькам віддати, нехай скуштують і похвалять, який мій Ігор молодець, а я господиня!
Тільки прокидаюсь я вранці, а банок немає! Думаю: свекруха вже й поносити встигла, от і домовились. Якраз і Ігор прокинувся:
– А ти не знаєш, де гриби, які ми вчора закривали?
– А, ти вже спати пішла, а ми з мамою вирішили. Сусідка давно просила продати якусь консервацію…
– Всі 8 банок?
– То ж небагато!
– Але ж це моя робота. Нам би цього стало надовго!
– Ці гриби збирав я, ми з мамою давно так робимо. Це у тебе якісь примхи, а у нас бізнес!
Як я розлютилась, побігла до сусідки, вона жила через дорогу, забрала ті банки:
– Ви не будете заробляти на моїй праці, – кажу я свекрусі.
А вона вже гроші запхала собі в кишеню. Ні грама совісті в цієї жінки! Ще й Ігор став на сторону мами. Я тепер з ним не розмовляю, навіть до лісу його не хочу пускати, а то знов весь мій труд спустять!
Вибачте. Даних поки немає.