Я намагалася виховати свого єдиного сина хорошою людиною. Просила, аби той гарно вчився у школі, без поганих оцінок, щоб слухався вчителів.
Однак, у мого Петра замість розуму в голові вітер. Товаришував з поганою компанією, не раз вчителі викликали мене до школи. Доводилося носити гроші, аби мого сина не вигнали посеред навчального року геть.
Вступив у наше місцеве ПТУ на маляра-штукатура. Але не хотів вчитися, весь час гульбанив. А якщо не вистачало грошей на цигарки чи пиво – міг вкрасти з моєї заначки. Раз навіть здав у ломбард мій золотий хрестик.
Я щиро сподівалася, що хоча б подружнє життя його змінить. Однак, Петро постійно зраджував Інну. Дитина його взагалі не цікавила. Мовляв, жінка і так має якісь виплати від держави – то нехай на ті гроші купує все необхідне. Я сама часто приходила до Інни та Богданки додому, приносила підгузки, продукти, одяг та іграшки.
Тільки коли онучці виповнилося 8 років, то колишня невістка написала заяву на розлучення, забрала дитину геть. А через деякий час виїхали закордон, тому наш зв’язок обірвався. Петро почав сильно пиячити. Я його водила різних лікарів, навіть їздила до знахарок та мольфарів. Однак нічого не допомогло.
Рік тому мій Петя загримів до в’язниці за пограбування якогось депутата чи “важливої” персони.
Вам сподобалася історія? Читайте більше у нашому телеграм-каналі: https://t.me/+Wi4_EbzXw7Q5M2Zi
А мені самій важко. Зарплата невеличка, тільки 6-7 тисяч. Вітку ще мала підробіток, возила на базар подавати сезонні овочі та фрукти. Але зараз зима, мій бізнес закрився. Добре, що хоча б якусь консервацію маю.
Ще й на носі Різдво. Мій стіл буде дуже бідним, на все грошей не стане. Щось дістану з запасів, щось вдалося купити в магазині на акції. Однак, я не маю з ким зустрічати то свято. Сама повечеряю, потім рано піду до церкви.
Але декілька днів тому зателефонували з банку. Сказали, що хтось перевів на мій рахунок 5 тисяч євро. Я вже налякалася, думала, що то син втік з в’язниці та пограбував банк, а на мене весь злочин хоче повісити.
Тільки працівники запевнили, що то гроші переказали з Німеччини. Ще й сказали, що є контакти особи. Я, коли почула то прізвище та ім’я, то аж землі з-під ніг пішла. Це були гроші від моєї онучки Богданки. Правда, її офіційне ім’я Божена, вона вийшла заміж за німця та живе закордоном вже 20 років.
Мені дали її номер телефону:
– Бабусю, це ти?
– Господи, сонечко моє. Як ти мене знайшла? Стільки вже років минуло.
– Знаю. Вибач, що раніше не дзвонила. Довго не могла знайти твою адресу. Довелося робити запит через систему, а воно так повільно давало якісь результати.
– Серденько, нащо мені ці гроші? Щось трапилося?
– Я випадково про тата дізналася. Ну і потім вже і за тебе, так ниточка до ниточки збирала. І я знаю, як тобі важко, що тато у тюрмі. Це я надіслала тобі гроші на перший час.
– Як це на перший час?
– Я хочу до тебе на Різдво приїхати, з правнуками познайомити. Ми вже купили квитки.
Я ще ніколи в житті так не плакала від щастя. Сльози просто водоспадом лилися.
Зрозуміла, що це свято я не проведу на самоті. Нарешті у мене є родина, яка мене любить та піклується.
Підпишіться на автора у нашому телеграм-каналі, де знайдете нові життєві історії: https://t.me/+xOpeSMR55r5hZTIy
Напишіть нам в коментарях у Facebook!