Я не можу похвалитися легким життям чи багатими статками. Сама сирота, батьки загинули в автокатастрофі, ще коли я мала десь 4 чи 5 років. Тому опіку наді мною оформила бабуся Стефа. От якби не вона – то мене б точно забрати в сиротинець.
Жили ми досить скромно, на бабусину пенсію та державні виплати сильно не розгуляєшся. Добре, що хоча б мали город та корівку, тому все домашнє готували. Часто я ще возила до міста на базар сир, сметану, молоко.
Правда, на новий одяг не дуже вистачало, тому часто ми купували саме у секонд-хенді. А потім вже бабуся мене навчила в’язати якусь шапочку, камізельку, рукавички, шарфик.
Вийшла заміж я у 18 років. І після весілля з чоловіком Павлом подалися на заробітки в Німеччину, аби назбирати гроші на житло у місті. Бо ні моя бабуся, ні свекри не могли просто так взяти і подарувати гарну квартиру.
Вам сподобалася історія? Читайте більше у нашому телеграм-каналі: https://t.me/+Wi4_EbzXw7Q5M2Zi
І пробули ми в Німеччині аж 5 років. Я працювала на заводі, дихала тими шкідливими випарами. І спробуйте по 10-12 годин стояти на ногах, туди-сюди бігати по цеху та складати важкі контейнери з хімікатами. Павло працював на будові, переважно то були квартири та котеджі.
Мені було тоді 23, але я виглядала на всі 40. Руки потріскані, вени на ногах, болі у спині страшенні. Все обличчя у зморшках, шкіра така стягнута, суха та судинки повилізали. Без тонального крему взагалі не виходжу на вулицю.
Коли повернулися до України, то купили квартиру. Але от з роботою не щастило ніяк. Павло то працював охоронцем на заводі, то таксував вночі. А я влаштувалася у супермаркет касиром та ще на пів ставки прибирала торгові зали та мила стенди.
Тільки от через 18 років я знову поїхала на заробітки – вже синові на квартиру заробляти гроші. Павло мав стабільну роботу в таксі, його партнер взяв “у долю” і давав відсоток від прибутку компанії. А я туди-сюди, з одної роботи на іншу. Тому вирішила знову податися закордон.
Я поїхала до Італії, влаштувалася на роботу покоївкою. Мала слідкувати за чистотою у готельних номерах, мити туалети та ванни, міняти постіль, прибирати, а ще мити вночі ресторани та кафе при готелі. Собі залишала чисто мізер, аби щось поїсти та одяг чистий купити, а решту синові на картку кидала. Розуміла, що через війну піднявся шалено курс євро та долара, а за ними і ціни на нерухомість. Однокімнатна квартира тоді коштувала ледь не 30 тисяч доларів!
Загалом, тільки нещодавно моя заробітчанська історія закінчилася, яка тривала майже 10 років. Ми купили синові квартиру, зробили ремонт. Обирали все найкраще – район, забудовника, меблі. Здавалося, що мене деякі консультанти та продавці сприймали за свою людину, бо я декілька разів на день заходила в магазин.
Моя кума відкрила магазин та шукала продавця, тому я погодилася на неї працювати. Маю ставку та відсотки, заробіток хороший, гріх жалітися.
І от нещодавно мені виповнилося 50 років, чоловік та син подарували на ювілей набір сережок та намиста з гарними камінцями. Я таку розкіш бачила хіба в серіалах чи на вітринах дорогих бутиків. А тут як одягла, то почувалася якоюсь королевою, чесно!
Поносила тільки 2 рази до церкви і вже камінчики деякі відпали. Шкода, що така краса буде просто пилом припадати. Тим паче, у нас на районі був хороший майстер, який брав не так багато.
– Тут камінчики відпали. Ось, можете полагодити?
– Та тут нема що робити. В мене якраз такі розхідники є, доставлю за пару хвилин
– Тобто розхідники? Хіба це не дорогий набір?
– Ні. От, наприклад, тут звичайне медичне срібло, якісь дуже погана. Не дивно, що камінці не трималися.
– А ще що погане?
– Та майже все. Камінчики так само, це розхідник.
Мені тоді стало так не приємно, що я ладна була заплакати в майстерні. Залишила прикраси на ремонт, а сама пішла додому. І вже там гірко плакала годину.
От я стільки років працювала, важко відкладала кожну копійку, робила затишок у родині, турбувалася про чоловіка та сина. І такий подарунок – дешева прикраса? Я хіба не заслужила на гідні подарунки просто так, бо я жінка і мама?
Навіть не знаю, як тепер дивитися на чоловіка та сина. Неприємно, що рідні люди пожаліли гроші мені на подарунок. Я ж для них на все була готова!
Підпишіться на автора у нашому телеграм-каналі, де знайдете нові життєві історії: https://t.me/+xOpeSMR55r5hZTIy
Напишіть нам в коментарях у Facebook!