Ми з Оленою познайомились на спільному святі друзів. На той час багато хто проявляв до неї цікавість. Але всіх відлякувало те, що у неї є дванадцятирічна донька. Я ж не був таким боягузом і запросив її на побачення. Це була звичайна прогулянка в парку, куди вона взяла і Діану. У нас з цією дівчинкою виявилось багато спільних інтересів. Проте мама остерігала мене:
– Подумай, яку відповідальність ти на себе береш! Це ж чужа дитина! Тим більше – дівчинка, а якщо ви ніколи не знайдете спільної мови?
– Зараз є багато молодих вільних дівчат, може, ця Олена взагалі більше не захоче народжувати?
Але я зробив свій вибір. Ще на весіллі ця дівчинка мене здивувала. Вона підготувала особливий танець для нас з Оленою. Це був маленький сюрприз для нас обох! А як у мене загорілись очі, коли Діана вперше назвала мене татом. Це сталось не одразу, трохи згодом. Але я тоді так зрадів!
Я забирав Діану зі школи. І поки мої друзі бігали на побачення до молодих дівчат, у мене була вже зріла сім’я. Ми з Діаною разом вчили уроки: історію, географію, малювання. Вона любила, коли я їй допомагаю. Звісно, у нас бували і труднощі, особливо у підлітковому віці. Коли Олена завагітніла, Діана почала ревнувати. Боялась, що я сина любитиму більше, ніж її. Вона закривалась у кімнаті і казала, що їй не потрібен братик. Але коли Віталік народився, я брав її з собою на прогулянку. Поступово наші стосунки налагодились.
Від початку повномасштабного вторгнення я став на захист України. Моя сім’я мене дуже підтримувала. “Мій тато – справжній герой”, – казала мені Діана.
З рідними я бачусь дуже рідко, тільки на Різдво й Великдень. Я служу в Покровську і зараз там важкі бої.
Моя Діана вже одинадцятикласниця. Нещодавно дочка організувала збір мені на військовий автомобіль. До цієї ініціативи долучилися її друзі і знайомі. Вся школа підтримала цей збір і навіть вчителі доєднались до такої акції.
Я дуже пишаюсь своєю донечкою і приїхав до неї на 1 вересня, бо вона вже випускниця. Діана довго обіймала мене при зустрічі, а потім показала, як вони з Віталіком малюють нашу перемогу. Син навіть вивчив вірш про Україну. Я відчуваю, як сильно мене підтримують і це вселяє віру у нашу перемогу.