“Це ж моя обручка!” – після такого розкішного освідчення, Тимофій продемонстрував свої справжні наміри і нагадав, що за все треба платити

“Нарешті настала ця мить! Тимофій мені освідчився!” – думала я. Все склалось краще, ніж я сподівалась. Це зробило мені приємну несподіванку. Щоб здивувати мене і мою сім’ю коханий немало постарався, але воно було того варте. Я літала у мріях і все згадувала, як Тимофій опускається на одне коліно, бере мене за руку. Він казав, що я найкраща. 

– Я таких і не зустрічав, як ваша донька!

Мама аж сльозу пустила, а тато потиснув руку майбутньому зятю. Але коли ми залишилися наодинці коханий холодно пояснив, що за все в цьому житті доводиться платити.

– Навіть твоя обручка коштує 40 тисяч гривень. Мусиш повернути мені пів суми. Ми ж тепер подружжя, то маємо ділити все порівну.

– Про що ти говориш? Це ж весільний подарунок, – здивувалась я. – Хочеш і себе, й мене осоромити?

– Ні, хочу, щоб все було справедливо.

Я не вірила своїм вухам. Нещодавно Тимофій клявся, що готовий віддати все за мене, а тепер запросив половину вартості.

Пошепки

– Це ж моя обручка! – ще раз запротестувала я.

– Ну от, тобі її й носити!

Але я теж виявилась суворою, сказала, що ще подумаю над його пропозицією. Справді, якщо він і на обручку гроші шкодує, то що буде далі? Коханий ще нагадав, що у моєму розпорядженні лише доба – 24 години. Саме за стільки часу він має повернути обручку, якщо наречена передумає. Я була шокована: він розпланував усе до хвилини, усе до копійки!

– А як же твої батьки? Вони ж були свідками цієї церемонії, що ти їм скажеш?

– Не хвилюйся, є дуже якісні підробки, які робляться швидко і бездоганно.

– Ти сам, як та підробка! – сказала я і кинула обручку йому в лице.

– Я ж це роблю для тебе, аби тобі всі заздрили, який у тебе розкішний наречений! – сказав він.

Я розказала батькам правду і вони цілком підтримали моє рішення. А батьки нареченого дивились на мене зі зневагою. Вони не розуміли, що сталося і як я могла знехтувати щирістю їхнього сина. Я не стала нічого пояснювати, бо на душі було так неприємно і соромно. Але так хотілося відкрити їм очі на сина. І досі не знаю, чи правильно я вчинила? Можливо, слід було його осоромити? 

MarichkaF
Adblock
detector