Після весілля ми з Петром винаймали квартиру, та згодом, коли я завагітніла, зрозуміли, що це надто дорого. Тоді коханий і запропонував.
– Переїдемо до моєї мами! Так зможемо хоч якусь копійку на власне житло назбирати.
Я погодилась, хоча знала з Тетяною Михайлівною буде мені не просто. І так і було, свекруха увесь час прискіпувалась, вишукували недоліки в усьому, що я робила. Ще й вимагала, аби ми щодня продукти купували додому й комунальні оплачували. Відверто кажучи, жодної економії там не було. А після народження сина стало лише важче. Ми майже нічого не відкладали.
А нещодавно сталося дещо вкрай неприємне. Місяць тому мій тато продав нашу дачу. Він покликав мене до себе й сказав:
– Мені дуже шкода, що не можу дати всю суму на квартиру вам, але нехай хоч невеличку частинку!
Батько дав мені всі 6 тисяч доларів, котрі отримав за ділянку. Я приїхала з грошима додому, страшенно хотіла розповісти все чоловікові. Та його реакція мене здивувала.
– Це добре, нарешті в мами нормальний ремонт зробимо.
– Ти що? Який ще ремонт! Це нам на квартиру.
– Послухай, ми вже три роки тут живемо, і доки дозбираємо решту суми ще 5 мине. Тож треба віддячити. Крім того, всі я не витрачу, думаю, в три тисячі вкладемося.
– Я не дам ні копійки на чужу квартиру.
– Не чужу, а моєї мами, яка прийняла тебе в себе!
– Так їй це лише вигідно, ми ж все купуємо і за послуги платимо.
– Не кажи дурниць, ти ж бачиш в якому стані мамина квартира. Треба допомогти.
Врешті ми страшенно посварилися. І я не знаю, як далі бути. Розумію, що як ми й далі житимемо зі свекрухою – ніколи гроші не назбираємо. Але якщо я не дам долари на ремонт – чоловік образиться. Ви що б робили?