Якраз заходило осіннє сонце. Я вийшов з хати й пішов у бік альтанки. Подвір’я враз стало оранжевим від теплого проміння. А гілля високої берези, що росла поруч розвіював легкий вітерець. Любо глянути, стає так спокійно на душі. Я ще з дитинства любив дивитися на неї.
Потім зирнув на своє подвір’я і спогади самі попливли перед очима. Так багато років тому тут буяло життя. У стайнях були свині, корови паслися на галявині. Курчата бігали за квочкою, зранку будили півні. У клітках росли кролики. Діти виганяли гусей до води. Вони все допомагали робити. Їм це було цікаво.
Дружина завжди висівала багато різних квітів попри пліт. Як я виходив зранку, коли всі спали, то той аромат підіймав мені настрій на весь день! Потім ми разом снідали й приступали до роботи.
А після насиченого дня завжди сідали у тій альтанці, влітку і вечеряли в ній. І весело розповідали як пройшов день, потім щасливі йшли спати.
Та минав рік за роком. Діти виросли, захотіли жити в місті, бо в селі ніяких перспектив. Та я не став їх тримати. Вони там одружилися, завели дітей. Дружина через якийсь час сильно занедужала. Терпіла і мучилася понад рік, а потім заснула вічним сном. Я вже десятий рік без неї.
Діти обіцяли навідувати мене. Але приїжджають вкрай рідко. Внуків не можуть привезти на чисте повітря! Та і господарства як такого вже давно нема, як і сил його доглядати.
Мене лише одна проблема турбує. Як зима наступає, то я гріюся піччю, а запаси дров скоро закінчаться. Газ ми теж провели, але ж на одну пенсію не реально заплатити послуги. Дорого.
Тут в хаті приписані сини й внуки, щоб їм в місті менша платіжка приходила. Головне, що мають великі квартири з новими ремонтами. По дві машини, телефони найновіші, а платіжку оплатити не можуть!
Он моєму сусіду субсидія вийшла! Я з чим лишаюся? Буду мерзнути цілу зиму? Головне, що дітям сам натякав, щоб помогли мені з грошима. Але вони вдають, що нічого не розуміють. Постійно чую, як їм ні на що грошей не вистачає.
Я ж пішов їм на зустріч! Приписав всіх, кого просили. А до мене чому таке зневажливе ставлення? Хіба я був поганим батьком? Може і пропустив щось у вихованні. Але ж так не можна з рідними! Ні краплини поваги й турботи від них! Геть в тому місті байдужі стали!
Дивився я на ту березу:
– Ой, напевно, того року будеш ти мене гріти. Більше нікому. Дров немає, газ дорогий. Шкода тебе рубати! Але виходу іншого я не бачу! Допомоги від дітей не дочекаюся!
Як мені достукатися до синів? Які слова підібрати, щоб вони допомогли?
Напишіть нам в коментарях у Facebook!