В житті все трапляється: часом бракує грошей, або ж з роботи звільнили, чи хвороба якась. Все це прикро, але якщо поруч людина, яка підтримає – можна все подолати.
Ця притча розкриває секрет міцних стосунків, вона демонструє, що в сімейному житті найважливіше повага та любов.
Петро був звичайним фермером, мав шмат землі, вирощував пшеницю, потім робив борошно і продавав його на ринку.
Одного разу восени із самого рання він повіз мішки з борошном до міста. Та дорогою почалась така негода – словами не передати. Кінь злякався блискавки й заїхав в шанець. Віз перевернувся, усе з нього потрапило у воду. У розпачі чоловік діставав борошно. Він розумів, що тепер не продасть його, а це ж основний дохід його сім’ї.
Раптом повз селянина проїжджав багатій. Побачивши цю картину – він зупинився. Та допомагати не поспішав.
– Ніхто в тебе тепер борошно не купить. Можеш сміливо його викидати.
– Але за що ж ми жити будемо? Як зимувати? Мушу хоч спробувати.
– Ото дістанеться тобі від дружини. Краще й додому не повертайся.
– Та не того я боюсь. Вона добра, все зрозуміє. Але так прикро, що тепер ми в такому становищі будемо.
– Невже не насварить? Не вірю, не буває такого. Моя б з хати вигнала.
– Вона в мене золота.
– Пропоную посперечатись. Я з тобою додому поїду. Як твоя дружина розлютиться – я переміг і коня твого заберу, А як спокійна буде – дам тобі стільки грошей, що на всю зиму вам з лишком виставить.
– Гаразд.
Вони поїхали. Коли дружина побачила, що Петро повертається увесь мокрий, в болоті – дуже злякалась.
– Ти цілий? Що трапилось.
– Кінь злякався, віз перевернув, борошно змокло, пропаде тепер. Вибач!
– Та байдуже. Головне, щоб ти не захворів. А ми якось перезимуємо. Бігом перевдягайся. Зараз суп гарячий зі своїм гостем їстимеш.
Вона розпалила пічку і дала їм гарячий суп. Багатій спостерігав здивовано. Такого він не очікував. Залишився на цілісінький день, все думав, що жінка зірветься і дасть прочуханки чоловікові. Та цього не сталося. Врешті він дістав мішечок з золотом і дав подружжю.
– Вразили ви мене, що казати. Я б усі свої скарби віддав за таку дружину.
Він поїхав додому і довго ще згадував тих простих сільських людей. Він збагнув, що саме від мудрості й доброти жінки залежить добробут та мир у родині. Чи не так?
Напишіть нам в коментарях у Facebook!