З чоловіком я розлучилась ще три роки тому. Моєму синочку тоді було всього 2 рочки.
Мені дуже важко справлятись самій, ми живемо небагато. Я дуже багато на чому економлю, аби стягнути кінці з кінцями.
Одного дня до мене у дім постукала циганка. Я не могла її не впустити, адже на руках у неї крихітне немовля, а на очах – сльози.
Вона просила бодай якийсь одяг і харчів.
Я запросила їх у дім. Жінка аж розгубилась. Сказала, що не очікувала допомоги, усі її виганяли, як бачили.
– Не боїтесь, що я у вас щось вкраду чи зурочу когось? – поцікавилась циганка.
– Красти немає чого, а в забобони я не вірю – відповіла.
Я запропонувала покупати дитя і одягти у чистий одяг. Вона зніяковіла, але погодилась. Спитала, чи вона може мені чимось допомогти?
Я промовчала, бо й не знала, що сказати. Чим вона могла мені допомогти?
Вона підійшла до ліжечка, де спав мій синочок. Поглянула на нього і щось прошепотіла.
– Заговорила його на загальну любов. Він всім і завжди буде симпатичний – повернулась і сказала до мене.
Зараз моєму синові уже 30. І хоч я зовсім не забобонна і не вірю в усі ці привороти і заговори, але мого сина і дійсно всі люблять. Він ні з ким не свариться, не конфліктує. Швидко знаходить спільну мову.
Ось так, зробивши добре діло, воно повернулось до мене сторицею.
А ви вірите у циганські привороти?
Напишіть нам в коментарях у Facebook!