Ми з чоловіком почали зустрічатися ще в школі. Спочатку ми були однокласниками, а згодом однокурсниками. Закінчивши університет, взяли шлюб і ось наближалася наша 10 річниця. Родичі та друзі завжди із захопленням дивилися на нашу пару і казали, що ми ідеально доповнюємо один одного.
Я з трепетом чекала на кожну річницю шлюбу і робила для нас у цей день невеличке свято. Хотілося кожен рік відкласти в пам’яті.
Цього року у нас особлива дата і своєрідний ювілей. Я хотіла провести цей день у нашому улюбленому ресторані, де панує неймовірна атмосфера.
Я заздалегідь готувалася до цього свята, тому зібрала необхідну суму. Тож зараз можна було замовити все, що душа забажає і не хвилюватися через те, що постраждає сімейний бюджет.
Також я надіслала запрошення усім гостям, серед яких були родичі та друзі. Я обрала листівки, які були на нашому весіллі. Організація свята була продумана до деталей.
А сьогодні я дізналася, що це все потрібно лише мені. І взагалі тепер я залишуся одна.
Чоловік прийшов з роботи набагато пізніше, ніж зазвичай. Сказав, що нам потрібно поговорити і одразу заявив, що він хоче розлучитися. У нього є інша. До мене дійшли його слова не одразу. Деякий час я сиділа, немов в тумані.
Чоловік вже збирав свої речі, коли я оговталася. Руки і ноги досі мене не слухали, а серце скажено калатало. Я не стала зупиняти його.
Я лише запитала, чи давно у нього ці стосунки. Відповідь мене здивувала. Чоловік зізнався, що зраджував мені майже два роки. Для мене цей факт став вирішальним. Тепер я хотіла, щоб він зник з моїх очей.
Цю ніч я провела, сидячи в кріслі. Мені не вдалося зімкнути очей. Біль не вщухав. Я намагалася уявити своє життя без чоловіка, але поки що не могла. Він був сенсом мого життя…
А що б ви порадили робити жінці в такій ситуації?
Напишіть нам в коментарях у Facebook!