– Тут хтось буває! – Не вигадуй! Ти в домовика повірила після 40 років? – сміявся чоловік, який добре знав, хто гостює у нас на дачі…

У щось надприродне я ніколи в житті не вірила. Привиди, вовкулаки, домовики — усе це вигадки для малих дітей. Думала я, аж поки на нашій дачі не почало коїтись щось дивне.

– Денисе, це ти взяв мій рушник для волосся? – запитала я чоловіка, коли не змогла знайти його там, де лишала.

– Карино, ти така цікава… Нащо ж мені твій рушник, якщо я — лисий? – посміявся з мене Денис.

– Але ж я точно знаю, що лишала його саме на цьому місці!

– Запитай у домовика, може, він узяв, — заливався сміхом чоловік.

Денис ще довго згадував цю тему, а я ніяк не могла знайти собі місця. Минулого тижня я помітила, що кави у коробці стало ледь не вдвічі менше, хоча на дачі точно нікого не було. А ще моя резинка для волосся лежала не у шафці біля дзеркала, а у ванній кімнаті…  Я ж ніколи б туди її не віднесла, щоб вона не набралась вологи! 

Через два місяці я не витримала і знову завела цю розмову з чоловіком. Не могли ж просто так закінчуватись мої улюблені парфуми, алкоголь і продукти в морозилці!

– Послухай, це ж дійсно не смішно. Може, у будинок хтось заходить, поки ми в місті? – запитала я Дениса обережно.

– Ти що, знову? – розсміявся він. – Тільки не кажи, що ти у домовика повірила! Хоча ні, чекай… Може це були привиди? Вони ж теж хочуть добре пахнути. 

– Не треба з мене знущатися, я з тобою серйозно розмовляю. Може, до нас сусіди прокрадаються? У них же і з алкоголем проблеми. А якщо це вони забрали нашу пляшку віскі?

Пошепки

– Нащо ти таке вигадуєш? Ти просто забуваєш за тиждень, що де стоїть, а на вихідних починаєш гратись у детектива.

Але я знала, що тут щось нечисто. Не могли ж речі самі кудись зникати, якось змінювати місце знаходження… До Дениса більше я з цим питанням не підходила, бо він і так вже з мене сміявся. Пішла одразу до спеціаліста. За один день біля будинку і всередині нього встановили кілька камер відеоспостереження. Це єдиний спосіб побачити, що ж там відбувається.

Два дні було тихо, а на третій до нашого двору під’їхав автомобіль. Видно було погано, але мені здавалось, що десь я вже бачила його раніше…

Я перемкнула камери на кімнатні, збільшила масштаб… І ледь не впала від шоку! Ось цей самий домовик іде у ванну, бризкається моїми парфумами, натягує на руку мою резинку для волосся, йде на кухню… А там уже чекає пляшка колекційного шампанського. За кілька хвилин це створіння накинулось на мого чоловіка!

Але чомусь домовиків я уявляла маленькими дідусями, а не довгоногими блондинками зі зробленими губами. Біля нашого двору стояла машина секретарки мого чоловіка.

Скандалити я не хотіла. Зберегла відео із камер, надіслала чоловіку на пошту інформацію про наше розлучення, відео, передала привіт нашому домовику.

Отак воно зазвичай буває: чим дурнішою тебе хочуть виставити, тим ближче ти до правди…

Ця розповідь заснована на правдивій історії, якою поділився наш читач. Будь-яка схожість з реальними назвами чи місцями є випадковістю. Усі фото в статті є ілюстративними.

Напишіть нам в коментарях у Facebook!