Коли маленький Сашко запитав маму, де подівся тато і чому він більше не приходить додому, жінка розплакалась…
– Мамо, з ним сталось щось погане? Скажи мені чесно!
– Ні, синку. З татом усе добре, чесне слово. Просто тепер він житиме з іншою жінкою.
– Це як? А як же ми?
– Розумієш… Таке іноді трапляється. А в цьому немає нічого страшного. Просто він любить тепер не мене, а когось іншого. До нас він обіцяв заходити в гості.
– Це все через мене, так? Бо я не слухався?
– Звісно ні! Тебе тато дуже любить. І буде любити завжди. Навіть не думай, що це через тебе.
– Я не хочу, щоб ти плакала… Він ще до нас повернеться!
І хоча Сашко тата дуже любив, та після тієї розмови ставлення до нього змінив назавжди. Мама казала, що тато ні в чому не винен, що він хороша людина. Але хіба хороша людина кинула б його маму? Хлопчик почав ненавидіти батька. Спілкуватись із ним перестав.
Розлучення батьків так важко далось Саші, що він перестав навчатись, став агресивним та байдужим… На хлопця, який до цього мав зразкову поведінку та відмінні оцінки, почали скаржитись вчителі.
– Сашуню, я розумію, що тобі дуже важко зрозуміти все, що відбувається. Але це не означає, що треба так поводитись у школі. Я ж на роботі не б’юсь із колегами. Якщо ти розумієш, що хочеш про це все поговорити – я завжди тебе вислухаю. Може, тобі навіть стане легше.
– Мамо, а якщо тато нас так легко кинув, то це і ти мене кинути можеш? Якщо раптом тобі сподобається якийсь інший хлопчик…
– У мене на всьому білому світі є тільки один хлопчик, якого я можу любити. І, сподіваюсь, справи у школі в нього підуть краще.
– Я дуже постараюсь, мамо. Але хай він більше до нас не приходить, добре?
– Я з ним про це поговорю.
Батько Сашка і сам не рвався ходити в гості, тому прохання сина зовсім його не розчарувало.
Час ішов, Саша ріс розумним і сильним хлопчиком. А коли він закінчував 9 клас почалась повномасштабна війна.
Одного вечора мама прийшла додому схвильована і в сльозах.
– Ти плакала, мамо? Що сталось? – одразу запитав Сашко.
– Наш тато захищав прифронтове місто. Сьогодні отримав важке поранення… Його вже привезли в міську лікарню.
– І що тепер? Ти підеш до нього?
– Піду. Він сам ходити не може, а нова жінка його виїхала за кордон і повертатись не збирається.
Катерина день і ніч сиділа біля колишнього чоловіка, наглядаючи за станом його здоров’я. Через три місяці почувався він значно краще, але ходити все одно не міг. Лікарі сказали, що ситуація тут уже суто психологічна.
– Знаєш, Сашо, твоєму тату стало значно краще. Але лікарі кажуть, що йому не вистачає цілі в житті. Він не бачить, заради чого жити далі, – сказала якась Катя своєму сину, коли вкотре повернулась з лікарні.
– Ну і що ти мені пропонуєш? – запитав він її.
– Сходи до нього. Я вже давно забула старі образи. Може, і тобі вже час?
Саша послухав маму і пішов провідати свого батька. Той побачив сина у дверях і не знав, куди подітися від щастя. З його очей текли сльози, а все, що він міг сказати – “Пробач”.
Лише глянувши смерті та самотності в очі, чоловік зрозумів, хто ж насправді для нього здатен на все. Він усвідомив, що любить свою Катю більше за всіх у світі. А ріднішого за Сашка у нього немає нікого…
Ця розповідь заснована на правдивій історії, якою поділився наш читач. Будь-яка схожість з реальними назвами чи місцями є випадковістю. Усі фото в статті є ілюстративними.
А що ви думаєте на рахунок цієї ситуації?
Напишіть нам в коментарях у Facebook!