Я не знаю вже, як бути. Коли чоловік запропонував перевезти до нас свою маму – я погодилась. Та тоді я не розуміла, на що підписуюсь. Раніше ми приїжджали в гості до свекрухи, я бачила, що вона часом розгублена, кілька разів те саме розповідає, але таке й в молодих трапляється, чи не так?
Та минуло всього кілька тижнів нашого спільного життя – і я зрозуміла, що дарма погодилась. На щастя, квартира в нас досить велика, три кімнати. Тож ми виділили Світлані Іванівні окрему. Вона там одразу розвела свої порядки. І це б нічого, якби не ховала по кутках харчі. Потім усе те псується, аромат чути навіть в коридорі.
– Любий, у нас скоро миші та таргани так заведуться! Я вже мовчу, що твоя мама може просто отруїтися.
– То коли її нема, тихенько заходь і прибирай там все. Будь хитріше.
– Ну я ще в неї в кімнаті маю прибирати? Досить мені дітей.
– Зрозумій, вона теж наче мала дитина тепер!
Я тоді ще того не могла збагнути. А якось повернулась з роботи, а у квартирі запах газу. Кричу, біжу на кухню, на плиті молоко, яке збігло і загасило вогонь. Діти в кімнаті, я почала провітрювати квартиру. Не знаю, що б було, якби я затрималась на роботі. Я спитала у свекрухи:
– То ви молоко ставили?
– Так, а що вже закипіло?
– Та давно вже. Чого ви не слідкували? Не можна так? А якби ви всі отруїлися.
– Ой, та не вигадуй.
Я не знала, що на це казати. Всередині все кипіло. Коли чоловік повернувся, я йому розповіла. А він лише спокійно сказав:
– Я встановлю детектор, котрий реагуватиме на газ.
– А хіба лише це може статися? Далі вона праску залишить чи ще щось таке. Невже ти не розумієш, така людина не має жити з нашими дітьми. Це небезпечно!
– І що ти пропонуєш? Це моя мама! Не забувай!
– Ти мусиш знайти для неї місце в спеціальному закладі, нехай приватному. Я навіть гроші на це готова виділити.
– Я не можу так з ненькою вчинити! А ти як можеш? Вона тебе так любить!
Відтоді ми сварилися мало не щодня. А свекрусі ставало лише гірше. Якось я в холодильнику знайшла свій мобільний телефон, а згодом побачила, як вона в електрочайнику яйця варить.
– Зроби вже щось. В нашому домі вже зовсім нестерпно.
– Добре, я її заберу.
– Куди? Знайшов заклад?
– Ні, орендував квартиру.
– Її не можна одну лишати.
– Вона не буде одна.
– Наймеш доглядальницю?
– Ні, я поїду з нею!
– Ти вирішив зруйнувати свою сім’ю?
– Ні, я тебе вже давно не впізнаю. Ти жорстока і чужа.
Наступного дня він зібрав маму, свої речі та поїхав. Це шок для нас усіх. Як він не може зрозуміти, що безпека наших дітей – це головне! Мені шкода свекрухи, та вона вже не розуміє, що робить. Прикро, що уся ця ситуація зіпсувала наше життя. Раніше воно було майже ідеальне.
Скажіть, як я мала вчинити?
Більше цікавих життєвих історій тут – https://t.me/+xOpeSMR55r5hZTIy
Напишіть нам в коментарях у Facebook!