Ми з Сергієм уже десять років разом. У нас двоє дітей: Микита уже навчається у третьому класі, Софійка цього року йде в перший. Для нас це особлива подія. Бо хочемо для дитини все найкраще.
Живемо ми скромно. І маємо зараз певні фінансові труднощі. Нещодавно купили машину в кредит. Так зручніше дітей відвозити до школи чи в садок і на роботу чоловікові їздити. Сергій працює продавцем-консультантом у магазині побутової техніки. Я веду курси англійської у приватній школі.
Та днями ми дізнались шокуючу новину. Зовиця Ліза вагітна. І бере в куми мене. Проте я не спішу радіти, бо вчора вже отримала список від свекрухи, що слід купити для майбутньої дитини:
– Ліза ланцюжок сама купила, ти тільки гроші віддаш.
– А нічо, що ми дітей до школи збираємо? Софійка йде у перший клас!
– Твої діти ще довго будуть ходити до школи, а хрестини – це така подія, лише один раз!
– А чому вона через вас домовляється?
– У Лізи зараз стільки клопотів, та й погано почувається, бо в неї токсикоз. Словом тут на 40 тисяч.
– Ого! У нас кредит по машині висить, а Сергій і вашу Лізу іноді підвозить, ми не потягнемо, та й завеликі у вас запити!
– А дитинку до вівтаря потримати? Це ж така відповідальна роль. Дарма ти так, невістко.
Свекруха ніколи не дарувала дорогих подарунків ні мені, ні моїм дітям. Ліза часто випрошувала у Сергія гроші і він давав, бо сестра все таки. А тут до вівтаря потримати! Подаруночків накупити!
Ввечері подзвонила сама Ліза і питає:
– То як ти йдеш до мене в куми? Я, до речі, таке гарне ліжечко для дитини бачила…
– Я ще думаю…
– Я тобі породичатись пропоную, а ти носа задираєш?
– Мені не потрібні такі родичі!
Я кинула трубку і сказала чоловікові, щоб припинив спілкуватися з сестрою і не вівся на її хитрощі. Може, я й погарячкувала, але справляти дитині хрестини нашим коштом! Це вже занадто! А ви, як думаєте?