З чоловіком Іваном ми живемо в будинку моїх батьків. Вони давно відійшли в інший світ. Свій будинок батьки в рівних частинах заповіли мені та брату Олексію.
Олексій ще не одружений, а я два роки тому вийшла заміж за Івана. Він після весілля переїхав до мене. Живемо ми дружно, бувають іноді звісно побутові сварки, але то у всіх так.
Нас усе влаштовує, лише свекрусі моїй не дає спокою те, що Олексій живе в цьому домі, і що Іван тут не приписаний. Вона не раз намагалась мене переконати приписати чоловіка.
Причин такого її занепокоєння немає, але Іванна Василівна чомусь вперто на цьому наполягає.
В Івана ще є сестра, яка живе з батьками. У Лесі є теж власна сім’я. Я підозрюю, що свекруха хоче виселити Івана, щоб залишити свою трикімнатну квартиру лише дочці, яка є її улюбленицею.
На днях Іванна Василівна знову приходила до мене на розмову з цього приводу.
– От ти мені скажи, довго ще Олексій з вами житиме? Хай би вже якесь житло собі знайшов – не соромилась Іванна Василівна.
– Цей дім так само належить Олексію, як і мені. І житиме він тут скільки йому потрібно.
– От ти так братика захищаєш, а про чоловіка геть не думаєш.
– Тобто?
– Ти б приписала тут Івана, бо знаєш, родичі, то родичі, а чоловік є чоловік.
– А чим ваш син вам заважає, що його виписати хочете?
– Чоловік і дружина мають бути разом приписані. Сама могла б вже розуміти.
– То давайте ви мене у себе припишете?
– Ще чого? Ви тут живете, от і все. Ти б подумала над моїми словами, а то з таким братом можете без даху над головою залишитись.
Іванна Василівна не раз намагалась мене налаштувати проти Олексія, бо вона його страшенно не любить. Все лише тому, що брат якось їй прямо сказав, що їх родина лише про гроші та власну вигоду думає.
Я ж нічого змінювати не збираюсь. Нас усе влаштовує. Ми разом з Іваном будемо приписані хіба у спільно купленій квартирі. Бо знаючи свекруху, вона може захотіти прибрати до рук мою частку будинку. В житті ж різне буває.
Хіба ж я не права?
Вибачте. Даних поки немає.