Ми з Матвієм були одногрупниками. А по завершенні навчання одружилися. В університеті я сумлінно вчилася. А опісля хотіла показати свої знання на практиці. Я влаштувалась у круту фірму звичайним маркетологом. Засиджувалась допізна на роботі, щоб вчасно здавати проєкти і не підводити керівництво. Завдяки моїм старанням отримала підвищення.
Мій чоловік довго не міг знайти роботи за спеціальністю. Врешті, влаштувався продавцем-консультантом у відділ електроніки. І ця робота припала йому до душі.
Я народила дочку, тож довелося піти в декрет. Повернувшись на роботу, стала працювати з новими силами. І знову отримала підвищення. Тепер маю гідну зарплату. І радію з того, що можу собі дозволити дещо більше. Та мій чоловік часто прискіпується до моїх покупок. Ми через це постійно сваримось:
– Аліно, для чого тобі нове пальто? Старому нічого не бракує!
– Кохана, чому ти, не спитавши моєї поради, записалась на манікюр?
– Для чого тобі їздити на машині? Інші люди добираються на роботу маршрутками…
Я працюю в офісі. Тож мушу виглядати і поводити себе згідно зі статусом. Мої колеги можуть собі дозволити відпочинок на островах. А я мусила здати путівку в санаторій, бо чоловік захотів провести відпустку на дачі.
Коли я захотіла відсвяткувати десяту річницю нашого весілля в дорогому ресторані, то почула лише докори:
– Ти багато заробляєш і вважаєш себе вищою! – дорікав Матвій.
Ви би знали, як було неприємно це чути. Я завжди ділила рівномірно свій бюджет. І намагалась потішити себе, його і нашу донечку цінними подарунками. Я ніколи не робила різниці між своїм і його заробітком. Бо вважала, що кожен має робити те, що приносить йому задоволення і це найважливіше.
Та цього разу знову йому поступилась і річницю ми відсвяткували вдома в родинному колі. Він навіть заборонив запросити колег, бо сказав, що ми з ними не рівня. Я лише принесла гостинці на роботу.
Днями я дізналась, що мій брат одружується. Історія Антона і Інни – особлива. Мій брат служить в ЗСУ, а його наречена – парамедикиня. Познайомились на фронті. Там і закохались.
На весілля я купила молодятам путівку в Буковель і хочу покласти в конверт 40 тисяч гривень. Та чоловік щодня відмовляє мене, вигадуючи все нові причини.
– Ми що, мільйонери? Військові і так нормально заробляють. Теж мені, весілля!
– Але ж це мій брат.
– Та хоть Діва Марія! Постав тисячу гривень, їм стане на подарунок. Або купи якийсь набір постільної білизни чи каструлі, і те користі більше буде.
– Матвію, ти не розумієш, мій брат зараз на передовій. І це весілля дуже важливе для мене. Я обрала гідний подарунок. І зроблю брату приємність.
– Тоді я не прийду на гостину, навіть не вмовляй!
З чоловіком ми дуже посварились. Не розумію, як можна так сліпо йти за своїми принципами. Я безліч разів підтримувала Матвія і іноді навіть переступала через власні бажання. Та цього разу я не поступлюсь. Бо брат в мене лише один і його життя постійно під загрозою.