Нещодавно сталась у мене дуже неприємна ситуація. Моя подруга Аня покликала мене зустрітись, прогулятись десь із дітьми. Я погодилась одразу, бо в люди давно вже не виходила.
Я намагаюсь підробіток собі хоч якийсь знайти, бо сиджу в декреті, а аліментів, які чоловік платить, не вистачає навіть щоб в магазин нормально сходити. Поки в нас важкий період, я затягла паски і максимально на всьому економлю. Ані в цьому житті пощастило більше: чоловік її – важлива шишка в нашому місті, гроші в них непогані в сім’ї крутяться. Попри таку різницю у фінансовому становищі Аня часто зі мною спілкувалась і я була за це їй дуже вдячна.
Пішли ми в кімнату розваг для дітей. Я вже хотіла платити за вхід (а коштував він 500 грн на двох, для нас сума дуже велика), як Аня заплатила і за себе з двома дітьми, і за мене. Я подякувала і малі пішли гратись.
Всередині там і солодка вата була, і попкорн, і всяка всячина. Звісно, діти то на те, то на те гроші брали. Мені дати донечці не було чого, тому вона їла соломку, яку я із собою принесла.
– А їй що, солодкого не можна? – запитала в мене подруга.
– Та можна, але воно тут таке дороге все. зараз куплю, а тоді тиждень буду голодна сидіти. Ти ж знаєш, як у мене з грошима зараз, – сказала я Ані.
– Ой, не починай! Нехай разом з моїми їсть тоді, скільки ж там того дитинства.
Я аж зраділа. Так приємно розуміти, що людина, яка може собі дозволити більше, дбає і про інших…
Посиділи ми на славу, аж увечері додому повернулись. Софійка одразу заснула, так набігалась за день.
– Ви вже додому дібрались? – зателефонувала мені хвилин через 30 Аня.
– Так, дякую, ми вже вдома. І дуже дякую за цей день! Софія так раділа, що між дітками побула. Я ж не завжди можу собі такі витрати дозволити…
– На рахунок витрат, до речі. З тебе 830 гривень. Я порахувала вхід і все, що твоя мала наїла. Якраз десь так і виходить. Тобі на яку картку скинути зручніше?
У той момент я заплакала… Сперечатись з подругою я не стала, виправдовуватись теж. Просто скинула їй останні гроші, які на комуналку відкладала. Як доживати цей місяць – не знаю.
Та і взагалі, хіба це нормально? Ти ж мене туди запросила, хоча я попередила, що грошей у мене немає. Та і дітям своїм сказала, щоб ті з моєю донькою ділились… Щоб що? Щоб з мене останню тисячу витягти?
Я і досі не можу втямити, нащо подруга так зі мною вчинила. Може, не треба було їй нічого скидати?
Ця розповідь заснована на правдивій історії, якою поділився наш читач. Будь-яка схожість з реальними назвами чи місцями є випадковістю. Усі фото в статті є ілюстративними.
Чи завжди повинно діяти правило: “Хто запрошує, той і платить?”
Напишіть нам в коментарях у Facebook!