Від коли Микола з Іринкою одружились минув лише рік. А потім у їхній сім’ї трапилось горе — померла матір дівчини. Раптова зупинка серця. У Ірини був дуже важки період. Вона замкнулась в собі, не хотіла нікого бачити, лиш сиділа і плакала. Відвертала увагу від дурних думок хіба робота.
У неї залишився ще батько, якому теж було несолодко. Адже вони з дружиною жили лише удвох, а тепер він залишився сам. І здавалось би спільне горе зближує, та Іру з батьком воно навпаки дуже віддалило. Дівчина розуміла, що повинна бути поруч з татом та не могла. Вона просто не знала, що йому сказати, як розрадити, бо і її розрадити теж ніхто не міг.
Проте час невблаганний — біг швидко. Минали дні і рани затягувались. Щоправда, дівчина вже не була такою як раніше. І стосунки з чоловіком трохи змінились. Хоч він і намагався її підтримувати у всьому, та це давалось важко. Та зрештою Іра почувала себе коханою.
Після року смерті матері, батько повідомив своїй доньці, що у нього з’явилась нова жінка. Сусідка, Таня. Жінка дуже допомогла чоловіку, коли той цього потребував, та й якось все закрутилось, вирішили жити разом.
Іра намагалась порадіти за батька, але їй було важко сприймати той факт, що батько проміняв маму на іншу жінку. Навіть попри те, що матері більше немає… Але йти проти батькового рішення вона не збиралась.
Приблизно у той жне час дівчина почала відчувати себе дуже погано, її мучила погано самопочуття і нудота. Вона вирішила сходити до лікаря, там її повідомили про вагітність.
Спершу дівчина розгубилась і не знала, як реагувати, та потім почала дуже радіти.
– Нарешті якась хороша новина за останній час, — говорила вона.
Попри те, що вони з чоловіком не планували дітей так швидко, вона була не проти дитинки. Відчувала, що готова виносити і народити собі маленьке щастя.
Вона прийшла додому, почала готувати вечерю і чекати чоловіка з роботи. Він дуже здивувався, побачивши сяючу дружину, адже давно не бачив таких емоцій на її обличчі. Він вже навіть подумав, чи не забув часом про якусь дату.
Та Іра не стала намотувати кругів, а відразу повідомила, що Микола невдовзі стане батьком.
– Ти геть здуріла? Ми ж домовлялись — ніяких дітей! – кричав Микола до дружини.
Такої реакції Ірина точно не очікувала. Так, вони не планували, але хіба це так погано? Вони не мали матеріальних проблем, стосунки у них хороші, то чому він так сказав?
Після тих слів, чоловік зірвався і вибіг на вулицю. Повернувся аж вранці.
Ірина за той час не зімкнула очей ні на хвилину. Все очікувала вердикту. Думала Микола спам’ятається, вибачиться і все буде добре.
Він грюкнув дверима і зайшов у кімнату.
– У нас тепер лише один вихід з цієї ситуації! Збирай речі і йди звідси. Я не хочу більше мати нічого спільного з тобою! – як грім серед ясного неба.
– Поясниш? – поцікавилась.
– Не хочу.
– Зрозуміла.
Ірина вирішила не принижуватись, зібрала речі і поїхала до батька, з надією на те, що він її прийме. Але і там її чекала недобра новина.
– Я не можу тебе так прийняти. Я є тепер не сам живу. Нам Танею порадитись потрібно. Тоді тобі скажу.
– Тату, але я ж твоя рідна донька….Як ти так можеш…- майже плакала дівчина від безсилі.
Ірі настільки стало зле від зради її найближчих людей, що вона сполотніла і знепритомніла. Батько викликав швидку, її забрала з підозрою на викидень і поклали на збереження.
Дівчина пролежала там цілий місяць і за цей час ні батько, ні чоловік так жодного разу до неї не зайшли. Навідувались хіба подружки і колеги з роботи.
Згодом усе нормалізувалось. Ірина працювала майже до самих пологів, наскладала грошей на перший час. Тоді вона подала на розлучення і розподіл майна з чоловіком. Він повинен був виплатити їй частку за квартиру.
І ще вона вирішила подати апеляцію на спадок квартири, адже мала на неї повне право.
І чоловік, і батько вирішили відкупитись грошима. А Ірина так і планувала. Таким чином вона забезпечила хороше майбутнє для своєї донечки. Вона знала, що зможе впоратись і сама.
Як ви думаєте, чи зможе Ірина і надалі продовжувати справлятись з усім сама? А що б ви робили на її місці?
Ця розповідь заснована на правдивій історії, якою поділився з нами читач сторінки “Пошепки”. Будь-яка схожість з реальними назвами чи місцями є випадковістю. Усі фото в статті є ілюстративними.
Напишіть свою історію і команда наших редакторів поділиться нею з іншими читачами. Надсилайте на пошту [email protected]
Напишіть нам в коментарях у Facebook!