– Ти хоч, аби мого сина ТЦК-шники спакували та на фронт послали? Де твоя совість, дівко?! Геть страх втратила!

Свекруха постійно труситься над Андрієм. От йому вже 26 років, а вона цього не розуміє. Живемо разом ми менш як рік, з’їхалися після весілля до мене на квартиру. 

І кожен ранок починається з дзвінка Ольга Богданівни:

– Ну що, ви вже поснідали? 

– Мамо, ну лиш очі відкрили. Дай спокійно виспатися. 

Звісно, потім довго слухала докори, яка ж я погана жінка і нікчемна господиня. Бо посміла в суботу о 10 ранку ще спати! 

– Ну моя мама звикла до роботи. Сама розумієш, що в селі корови, кури, город. Вона вже з 6 ранку на ногах.

– Ага, то мені тут треба також корову завести? Чи козу на балконі? Хай краще твоя мама втихомириться, інакше заблокую її номер телефону. 

Вам сподобалася історія? Читайте більше у нашому телеграм-каналі: https://t.me/+Wi4_EbzXw7Q5M2Zi

От для неї мати посудомийку вдома – це ознака лінивої людини. Тема так само стосується і робота пилососа. 

– Ну ти не можеш взяти віника в руки, раз-раз і все підмела. 

– Нащо? Я можу собі так час зекономити.

– Ох, ну ви всі такі фіфи з міста, білоручки страшенні. Повір, от жила б ти в селі – то жоден нормальний чоловік навіть у твій бік не глянув. 

Ну ви самі розумієте, що у свекрухи свої середньовічні погляди на побут та роль жінки. Але якщо вона постійно так доглядає за господарством, то не означає, що я також повинна це робити. Тим паче, у нас квартира-студія, типу кухня з вітальнею об’єднані та маленька спальня. Тут нема навіть що прибирати та вимивати до чистоти. 

Так от, я майже змирилася з її доколупуванням щодо побуту. В одне вухо залетіло, в інше вилетіло. 

Однак, зараз свекруха перейшла до важкої артилерії – взялася за Андрія, і так дуже серйозно. Десь прочитала в новинах, що тепер всіх чоловіків можуть забрати на фронт.

І ходять всюди – на офіси, у супермаркети, чергують навіть біля кафе чи спортзалів. Словом, оточили місто зі всіх сторін, постійно зупиняють, навіть документи не питаючи. Раз-раз, чорна машинка приїхала і вже пакують чоловіка на фронт. 

Пошепки

Щодня по декілька разів телефонувала до Андрія та боялася, аби його не забрали. Як тільки чула, що ми вийшли кудись в магазин чи просто на прогулянку – все, тривога, тікайте додому, бо зараз буде лихо! 

Тиждень свекруха так капала йому на мізки та все прокапала, добилася свого. Тепер Андрій постійно сидить вдома, навіть носа на вулицю не покаже. Я сама після роботи йду в магазин за продуктами, тягну важкі пакети на 5 поверх, потім ще виношу сміття. 

Максимум, куди йде чоловік – зі спальні в кухню чи туалет, “важливі” справи зробити. І я б нічого не казала, якби Андрій бодай допомагав вдома. Ну, наприклад, зранку помити посуд, приготувати вечерю, вийняти одяг з прання. 

Але ні! Він у сторону умивальника чи пральної машинки навіть не дивиться. 

Через те, що Андрій почав працювати дистанційно, то, відповідно, йому зарплату скоротили. І це не 500 гривень, а декілька тисяч. 

Виходить, що я сама зараз і заробляю, і утримую родину, і ще й прибираю та готую. Бо Андрій боїться, що його в армію заберуть. Все через ті дурні дзвінки від свекрухи, уявляєте. 

Тепер через його маму ми сильно сваримося та навіть спимо окремо. Свекруха зараз взагалі просить, аби Андрій приїхав на другу Святу Вечерю та залишився на декілька тижнів у селі. Бо там ТЦК-шники не ходять і йому не буде так страшно. 

Мені вже навіть смішно з такої ситуації. Так, у країні війна, але ж ховатися не варіант. Он хтось з перших днів пішов добровольцем на фронт. 

– Ти хоч, аби мене забрали? Щоб я контужений був? Чи без руки або ноги?

– Андрію, нічого не станеться, якщо ти зараз вийдеш на вулицю та викинеш сміття хоча б. Я сама все повинна робити?

– От побачиш, заберуть мене на фронт. Потім хіба машину буду продавати, аби відкосити від армії! 

Знаєте, я в дитинстві так Бабая не боялася, як Андрій боїться ТЦК-шників. І це поведінка нормального та дорослого чоловіка? Чи я живу з матусиним синочком, який постійно буде ховатися за її спідницю? 

Що мені робити далі? Соромно писати про таку ситуацію в родині, але сил нема це все терпіти. Наче в якійсь божевільні живу! 

Підпишіться на автора у нашому телеграм-каналі, де знайдете нові життєві історії: https://t.me/+xOpeSMR55r5hZTIy 

Напишіть нам в коментарях у Facebook!

Daryna
Adblock
detector