Маю велику проблему і не знаю, що з цим робити. Можливо хтось дасть мені слушну пораду, бо я вже не знаю, як бути. Два роки тому моя 32-річна донька Таня завела відносини з військовим. Ми самі живемо в Дніпрі, а він перебував тут на службі. Самий родом з Франківщини.
Таня живе зі мною. Колись вона мало не побралася з хлопцем, та в останній момент вони розбіглися. Тож якось привела донька цього Миколу до нас. Спочатку він просто забігав в гості на вечерю, а тоді почав на ніч залишатися. Я збагнула, що все серйозно.
– Доню, ти хоч знаєш, хто він такий? Звідки?
– Так, з якогось містечка біля Франківська, в нього там дружина і двоє дітей!
– Що? Ти при своєму розумі?
– Не переживай, скоро він її покине!
– З чого ти взяла, награється з тобою і повернеться додому. Фронтові дружини завжди були. Може в нього ти й не одна.
– Саме тому я вирішила завагітніти!
– Навіть не думай!
– Мамо, нормальних чоловіків вже нема, всіх розібрали! Доводиться за них боротися!
– Не кажи дурниць. Ти просто ще свого не зустріла!
– Так я до пенсії чекатиму! Але не переймайся, я все беру у свої руки! Завагітнію, Микола точно розлучиться!
– Ти хочеш життя собі зіпсувати? А про його дружину подумала!
– Кожен за себе!
Я в розпачі, донька збирається зробити велику помилку. Та я мушу цьому завадити. Саме тому знайшла сторінку Миколи в соцмережах і вийшла на його дружину. Я написала їй про походеньки її чоловіка. І далі було жахливе. Вона розповіла все Миколі, а він розлютився і посварився з моєю Тетяною.
– Мамо, як ти могла? Ти мені життя зіпсувала! Ми б побралися і були б щасливі!
– А якби він загинув?
– Були б гроші, я б не пропала з дитиною!
Таня зібрала речі і пішла геть. Я не знаю, що робити. Може не варто було б втручатися. Але як би я жила, знаючи, що не завадила цій трагедії. Скажіть, що я мала робити? Мовчки спостерігати?