Своїх батьків я майже не пам’ятаю. Вони загинули в автокатастрофі, мені було 3 чи 4 рочки. Тоді бабуся Стефа стала моїм офіційним опікуном та забрала до себе жити.
Крім бабусі, я ще мала дядька Сергія, старшого на 18 років. Він ставився до мене, як до молодшої сестрички. Ми багато гуляли, гралися на майданчику, дядько навіть навчив мене грати у футбол та різних віршиків. Ну і щоразу, як повертався з роботи, то приносив мені якісь солодкі гостинці. Хоча бабуся сварилася та дорікала, що я матиму карієс та всі зуби повипадають.
Однак, потім стосунки у родині геть зіпсувалися. І все сталося через Віру – наречену дядька Сергія. Бабусі така невістка одразу не сподобалася:
– Ну вона тобі потрібна? Така фіфа, у господарстві з неї не буде ніякого толку.
– Мамо, але я її люблю. І ми зіграємо весілля, хочеш ти цього чи ні.
– Ну тоді від мене ти ні копійки не отримаєш. І тих байстрюків я не збираюся виховувати.
Чесно кажучи, мені Віра також не дуже сподобалася. Така сердита, горда, дивиться на всіх косо. Наче от своїм виглядом хоче показати, яка вона поважна пані. Мені тоді, як дитині, було не дуже приємно навіть сидіти за одним столом з нею.
Вам сподобалася історія? Читайте більше у нашому телеграм-каналі: https://t.me/+Wi4_EbzXw7Q5M2Zi
А дядько Сергій тоді зібрав всі свої речі та просто зник з нашого життя. Тільки через деяких родичів ми дізналися, що всі все-таки зробив пропозицію та навіть записав її синів від першого шлюбу на своє прізвище. Бабуся так образилася на Сергія, що виписала його з квартири і поклялася, що нічого не залишить йому у спадок.
Відтоді минуло вже багато років. Я закінчила школу на відмінно, вступила до престижного університету. Потім вивчилася та вдало вийшла заміж. Але про бабусю не забувала. Ми з чоловіком оплачували їй відпочинок у санаторії, возили на море щоліта з дітками, купували гарний одяг. Навіть минулої осені, коли почалися відключення світла, то купили потужний генератор та ще й підвозили до нього паливо. Все робили, аби тільки бабусі було тепло і добре вдома.
Чесно, я вже сама забула, як дядько Сергій виглядав. Однак, декілька місяців тому він приїхав до бабусі в гості та просив пробачення. Виявилося, що життя з тою Вірою у нього так і не склалося, пасинки постійно глумилися з нього. А потім жінка сама забрала всі речі та покинула дядька.
Мені здалося, що дядькові можна довіряти. Ну бачила, що він щиро кається у розлуці. Тим паче, минуло вже стільки років, нащо ту образу тримати всередині?
Тому бабуся пустила його до себе на квартиру. Але потім виявилося, що у дядька Сергія є інша згубна звичка – сильно пиячити. По дорозі додому зайде в магазин, купить собі чекушку та закуску, приходить додому, вмикає телевізор та влаштовує посиденьки.
Не раз я приїздила до бабусі та бачила гори порожніх пляшок з-під алкоголю.
– Чому ти дозволяєш дядькові так пити? Він не має куди гроші діти? Нехай краще тобі комуналку заплатить чи продукти додому купить.
– Ну не знаю. Може, він так своє горе через Віру запиває. Ти дай йому час, то не так багато місяців минуло.
– Бабусю, дядько Сергій так може пропити не тільки зарплату, але й твою квартиру. Залишився без даху над головою.
Я вже сама возила дядька Сергія до лікарів, аби його закодували. Але толку ніякого не було, родич все одно тягнувся до пляшки.
У бабусі вже вік такий поважний, їй важко вдома прибирати, нагинатися, не може довго стояти на ногах, бо судини болять. Я приходжу двічі на тиждень, аби допомогти, поки дядько з похмілля дрімає.
Однак, нещодавно дядько Сергій почав говорити за квартиру:
– Пропиши мене назад. Бо я почуваюся наче псом у власній квартирі.
– Власній? Ого, ось це та заявочка. А ти тут родив ремонт? Ти генератор купував? Ти тут всю сантехніку змінював?
– Ну але ж я син і мені по праву належить спадок.
– Вже готовий бабусю живою поховати, аби тільки квартира дісталася?
– Ні. Але просто говорю, що треба піти до нотаріуса і підписати папери. Я і так доглядатиму бабусю, не кину її.
Дядько божиться, що доглядатиме за бабусею та обов’язково кине пити, якщо та перепише на нього кватиру. Однак, я йому не довіряю. Ну не просто так Сергій вирішив згадати про спадок.
Тим паче, він раніше бабусі ніяк не допомагав, навіть не міг сміття викинути. А тут вже такі обіцянки роздає.
У бабусі квартира на 2 кімнати. Звісно, Сергій не хоче зі мною ділитися, вигідніше отримати цілу квартиру, а не лиш 1 кімнату.
Не знаю, що далі робити. Бо Сергій може різного наобіцяти бабусі, а потім просто її вигнати геть чи здати в якийсь стаціонар. Заради квартири на халяву на все готовий.
Що ви можете мені порадити? Хто був у такій схожій ситуації?
Підпишіться на автора у нашому телеграм-каналі, де знайдете нові життєві історії: https://t.me/+xOpeSMR55r5hZTIy
Напишіть нам в коментарях у Facebook!