Мене звати Семен, мені 69 років. Я маю двох дорослих синів, двох невісток, п’ятьох онуків… Але то мене від самотності ніколи не рятувало. Ніна, перша моя любов, моя дружина, у засвіти пішла ще двадцять років тому. Не змогли її лікарі на цьому світі вберегти…
У той день з мене наче серце вийняли. Наче й сім’я є, наче й не сам… Але ж діти в гості заходять рідко, внуків не завжди із собою привозять. Днями я сам сиджу. Знаєте, як то важко?
Та минулого року Господь наді мною змилостивився – зустрів я Тетянку. Вона в нас на базарі рибу продає. Гарна жінка, розумна, до роботи охоча… Та от тільки вдова. Не стало її чоловіка пару років тому, а хазяйство таки ж краще удвох порати! І якось так ми одне одного вподобали, що й почали разом жити.
Хочете читати ще більше цікавих історій? Підписуйтесь на канал: https://t.me/+Wi4_EbzXw7Q5M2Zi
Думалось, порадіють діти за мене, будуть щасливі, що батько через скільки років нарешті не один! Але де там…
– Ти нашу матір зрадив! – прошипів молодший син. – Поки ця баба тут – ні мене, ні дітей моїх ти не побачиш. Думай, що тобі дорожче!
Він у мене завжди був важкої вдачі, ніколи в нас усе добре не велося… Але ж і старший син, якого хоч до рани прикладай, теж мені таке сказав.
Але ж вони не знають, про що кажуть! Як я міг Ніну зрадити, якщо 20 років її оплакував?! Її ж нема вже, хіба то зрада? Наче й знаю, що діти помиляються. Але такий на мені тягар, така якась вина… Онуків уже пару місяців не бачив, не можу я так!
А Таня й собі ображається, що мені вже помирати скоро, а я й досі за дітей переживаю. Не знаю, що мені робити. Як же тут обирати?
Ця розповідь заснована на правдивій історії, якою поділився наш читач. Будь-яка схожість з реальними назвами чи місцями є випадковістю. Усі фото в статті є ілюстративними.
Ще більше цікавих історій від автора читайте за посиланням: https://t.me/+xOpeSMR55r5hZTIy
Напишіть нам в коментарях у Facebook!