Коли Вікторія (моя сусідка по палаті) спитала в мене чи я буду вечеряти я лиш помахала головою, що не хочу. Тоді мені було не до їжі. В голові роїлося стільки думок, переживань та спогадів, що я лиш важко видихала. Ще б пак… Добре, що донечка сьогодні була спокійною. Не вірилось, що лиш кілька днів тому ми з нею пережили те жахіття… Я мало її не втратила!
З Іваном ми познайомились випадково. Він першим написав мені у соцмережі, що я й не вірила в таке. Красунчик на фото обсипає мене компліментами й кличе на побачення. Спершу думала, що якийсь бабій. Але таки зустрілась з ним. Сподобався.
Іван здавався мені дуже ввічливим та впевненим у собі. А як він залицявся! Жодна дівчина не встояла. А він чомусь вибрав мене! Худу, з довгим носом та тонкими губами. Єдине чим я пишалася у своєму тілі були бедра. Пізніше він теж про них згадає.
Стосунки переросли у серйозні відносини. Освідчення, весілля, переїзд в інше місто. Коханий якось одразу став наполягати на дітях, та я ще не хотіла цього.
– Давай трохи поживемо для себе, а потім вже плануватимемо дітей.
Він трохи послухав, а потім я зрозуміла, що вагітна. Не дивно чому напередодні він вмовляв мене народити йому сина.
На УЗД нам сказали, що буде дівчинка. Чоловік якось зніяковів, але прийняв це. Я народила здорову дитину. Та достатньо мені було оговтатись після пологів, як через 4 місяці я знову завагітніла. Тоді я не могла збагнути чому чоловік так сильно марить сином.
Друга вагітність, друга дівчинка. Стосунки стали трохи іншими. Якось я спитала чи любить він нас, а він лиш усміхнувся і сказав, що просто дуже сильно хоче сина.
Я десь відчувала, що він знову почне за своє. Таємно пила протизаплідні таблетки. І все було спокійно поки він їх не знайшов. Тоді був наш перший серйозний скандал. Він відібрав їх у мене.
– Ти не любиш мене! Невже я прошу чогось надзвичайного! Я просто дуже хочу від тебе сина!
Тоді я вперше бачила його таким. А потім знову дві смужки на тесті. До останнього він хотів вірити, що наступним буде хлопчик. Спершу на УЗД не було видно стать, потім на 8 місяці сказали, що це дівчинка.
Він тоді так розлютився, що вдарив кулаком мене в живіт.
– Я брав тебе з такими бедрами, а ти мені сина не здатна народити!
Я тоді впала, біль пронизував усе моє тіло, а коли він пішов, я одразу дотяглася до телефону і подзвонила у швидку і до мами. Вона забрала дітей, а мене відвезли у лікарню.
Написати заяву на чоловіка мені не піднялась рука. Все-таки він був хорошим та люблячим батьком, турботливим чоловіком.
На щастя дитину врятували. Я народила раніше термінів. Та і ця вагітність мені давалася найважче! От тільки нікого це не хвилювало.
Коли нас з донечкою виписували я пообіцяла собі, що мої дівчатка будуть найщасливішими у світі. Не залежно чи буде у них тато. Мені у цьому допоможуть мої батьки. А Іван… Бог йому суддя!
А ви б пробачили таке на моєму місці?
Ця розповідь заснована на правдивій історії, якою поділився з нами читач сторінки “Пошепки”. Будь-яка схожість з реальними назвами чи місцями є випадковістю. Усі фото в статті є ілюстративними. Напишіть свою історію і команда наших редакторів поділиться нею з іншими читачами. Надсилайте на пошту [email protected]