Коли мені було всього 8 років, мама поїхала до Італії. Все заради мене, хотіла, аби я мала все необхідне. Тато ніколи з нею не сперечався і не зупиняв. Знав, як мама щось вирішила – неодмінно зробить.
– Ми не так бідно живемо. Ти впевнена, що треба їхати?
– Хіба це життя, кожну копійку рахуємо. А Наді ж на навчання відкладати треба.
Вона поїхала. Та минуло всього два роки й повідомила, що хоче розлучитися. Зустріла якогось італійця, нове кохання.
– А як же Надя? Ти її забереш?
– Наразі не можу, трохи згодом.
– Ти руйнуєш нашу сім’ю!
– Ти не розумієш, це мій шанс вирватися з цього болота!
Спочатку я мріяла, що мама мене забере. Вихвалялась перед друзями, що до Італії поїду. Та роки минали, а ніхто за мною не їхав. Я страшенно розчарувалась. Щоночі плакала в подушку. Ненька висилала гроші і якісь там солодощі. Але мені була потрібна підтримка і любов.
Після однієї розмови я заявила мамі:
– Не дзвони більше! Ти нам не потрібна!
– Що ти таке говориш. Я заберу тебе після школи. В тебе ж тут братик є.
– А я вже не хочу. Пізно. Я тата не покину, як ти колись.
Я викреслила маму зі свого життя. Вступила в медичний інститут і вивчилась. Згодом почала зустрічатись з однокурсником. Ми вирішили одружитись. Весілля планували скромне, щоб не витрачати багато грошей. Та раптом приїхала мама.
– Тато сказав, що в тебе скоро весілля. Я хочу подарувати вам справжнє свято. Кожна дівчина має мати велике весілля!
– Я – не кожна. Не хочу від тебе нічого!
– А з братом познайомитися теж не хочеш?
– Він мені не брат. У тата немає більше дітей.
Я просто пішла і більше на її дзвінки не відповідала. Ненька намагалась через тата гроші передати, та я їх не взяла. Не хочу того. Можливо, ви скажете, що я надто жорстока і нічого не розумію. Та я не згодна!
А ви як вважаєте, матір, яка покинула, заслуговує на прощення?
Ця розповідь заснована на правдивій історії, якою поділився наш читач. Будь-яка схожість з реальними назвами чи місцями є випадковістю. Усі фото в статті є ілюстративними.
Напишіть нам в коментарях у Facebook!