– Ти повинна всі витрати узгоджувати зі мною! Зрозуміла! Я чоловік і голова сім’ї , тому краще знаю, на що варто витрачати гроші, а на що ні – кричав до мене Юра.
Коли я виходила заміж, у нас із чоловіком була любов та повага один до одного. Ми обоє працювали та гарно заробляли. Всі гроші складали разом, звідки й робили заощадження та витрати на все необхідне. Не було поділу на «мої» і «твої» гроші. Всіх це влаштовувало.
Все почало змінюватись, коли я пішла в декрет та перестала заробляти гроші.
Спершу Юра почав контролювати усі витрати. Навіть мої декретні виплати з роботи та щомісячні 860 гривень.
Якщо я хотіла будь-що купити, мусила з ним радитись та обговорювати це. Навіть, якщо це була банальна кава в магазині.
Не раз чула:
– Ти ні копійки додому не приносиш, лише витрачаєш. Я сам на вас заробляю. Мала б совість.
Мені було дуже прикро таке чути. Я ж все робила вдома, щоб Юрі добре було. Всі хатні справи на мені. З дитиною теж постійно я була, Юра казав, що «важко працює та втомлюється, а дитина – це обов’язок жінки».
Свої ж витрати Юра не обмежував. Купував цигарки, ходив із друзями на пиво, купував собі нові гаджети.
Доглядові процедури мені теж заборонено було робити. Чоловік ховав від мене гроші у сейф.
Коли мені набридло це все, я знайшла підробіток. Думала, тоді стане легше і я матиму власну копійку. Та й ці гроші Юра контролював. Я змушена була йому звітувати, куди витратила кожну гривню.
Мені набридло таке життя – у постійному контролі та звітності. Тому, вирішила розлучитись і влаштовувати своє життя з донькою окремо від Юри.
Порадьте, як краще це зробити?