Моя мама дуже дорога мені людина, яку я завжди любитиму. Можливо, хтось скаже, що я мамин синок, ще не подорослішав, але на ці слова мені байдуже, бо ніхто не знає моєї історії.
Мама виховувала мене сама, працювала на кількох роботах, щоб я усе мав. Вона вкладала у мене душу, нічого не шкодувала. Я ходив на гуртки, які хотів, мав гарний одяг та все, що було потрібно. Хоч як їй не було важко, мама ніколи не жалілась. Свого тата я не знаю.
Я не відразу оцінив все те, що мама для мене зробила, та з роками це розуміння прийшло. Я відчуваю до неї невимовну вдячність та любов. Сильніше любитиму тільки своїх дітей.
Тепер вже я допомагаю мамі. Я вмовив її звільнитись з роботи та повністю утримую. Нехай хоч тепер відпочине.
Зараз у мене є наречена Оля. Я відразу їй сказав про своє ставлення до мами і що так буде завжди. Оля сказала, що її все влаштовує.
Оля з мамою відразу знайшли спільну мову. Навіть, коли в нас були суперечки, мама ставала на Олін бік та пояснювала мені, в чому я не правий. Ніколи до нас не втручалась та не намагалась перетягти мене до себе.
Згодом не раз Оля почала натяками говорити, що я на маму грошей багато витрачаю. Що як вона піде в декрет, то нам грошей бракуватиме, хоча це не так. Та причина тих розмов була зрозуміла – Оля хотіла, щоб я не давав мамі грошей. Та я намагався не звертати увагу.
Все було добре, до одного моменту. Я тоді поїхав до мами, бо їй було погано, підвищився тиск.
Мама тоді до мене вдруге за життя зателефонувала, щоб попросити по допомогу. В нас тоді були якраз гості. Я пояснив ситуацію Олі та поїхав.
Викликав мамі швидку, дав ліки. Дочекався поки лікар її огляне та мамі стане легше.
Коли повернувся, то Оля була на мене ображена і не хотіла говорити. А потім із претензією почала казати:
– Ти постійно мамі потуратимеш? Вона не могла сама швидку викликати? Ти кого більше любиш її чи мене?
Після цього я зрозумів, що нам із цією мадам не по дорозі. Ми розійшлись. Не хочу бути поруч з людиною, яка не поважає мою думку.