Моя свекруха ще у 2010 році поїхала у Португалію на заробітки. Казала, що в нашій гнилій країні платять одні копійки, а не зарплату. Ну я її за руки не тримала, вона ж не мала дитина. Хоче – то нехай хоч в Америку летить працювати.
Однак, за всі ці 13 років ми не отримали від родички нічогісінько. Ні грошей, ні продуктів, ні подарунків.
Мені спершу якось було навіть образливо. От мої подруги вихваляються, що їм батьки-заробітчани купили квартири, дорогі машини, зробили ремонт, постійно передають гарний одяг та дорогі продукти. Я ж бачила, яку смакоту вони ставлять на стіл – вина, сири, ікру та навіть багато морепродуктів.
Всі свої зароблені гроші свекруха вкладала у хату. Добудувала другий поверх з великим балконом, все подвірʼя заклала бруківкою, окремо звела літню кухню та ще баню. 6 місяців попрацює, привезе гроші, зробить ремонт та знову їде на заробітки.
Вам сподобалася історія? Читайте більше у нашому телеграм-каналі: https://t.me/+Wi4_EbzXw7Q5M2Zi
Нам ні копійки не давала. Навіть коли ми просили позичити в борг, бо не мали за що купити дітям підгузки, то почули відмову”Я не можу, вчора майстрам гроші дала. От через місяць буде получка, тоді скину вам пару євро”.
Тоді ми зрозуміли, що ніякої надії на свекруху нема. Жадібна жаба, яких світ не бачив. Добре, що чоловікові запропонувати тоді гарну роботу з більшою зарплатою, і ми якось стали на ноги.
І декілька місяців тому свекруха повернулася до села назавжди. У мене язик не повертається її житло назвати хатою, бо це справжній палац!
На кухні вся модна німецька техніка, посудомийка, скляний холодильник, витяжка. Підлога з дорогої плитки, на кожному поверсі ванна з душем та біде. У спальні камін електричний та величезна плазма.
Навіть зробила окрему кімнату під гардероб та взуття. На дворі поставила альтанку, розкладний басейн та кам’яний гриль. І все засаджено квітами та декоративними деревцями.
Останнє, що вона собі привезла – це машина. Я аж дар мови втратила, коли побачила її ціну в інтернеті, майже 13 тисяч доларів.
Однак, такий будинок важко утримувати. Тільки комуналка за опалення виходило в дуже кругленьку суму. І чим свекруха думала, коли робила дві ванни, вона ж сама у будинку живе! Ну і гроші на паливо постійно йшли, бо машина мала великий розхід.
Тому зараз свекруха взялася за нас конкретно. Хоче, аби ми допомагали їй оплачувати комуналку. От згадала про сина та онуків, уявляєте!
Однак, Петро взагалі не хоче їй допомагати, досі тримає образу:
– Мамо, коли я не мав грошей навіть на те, аби купити дитині куртку теплу, то ти допомогла? Ні! Жодного разу навіть якісь продукти з Португалії не передала!
– Сину, я все складала на хату. Хто ж знав, що ремонт так дорого обійдеться?
– Ти думала тільки про власні забаганки. А про внуків забула? Могла їм хоча б на день народження ті нещасні 500 євро дати.
– Я так бачу, ти більше не рідну мати любиш, а її гроші. Я, між іншим, стільки болячок заробила на тій роботі, ти навіть не уявляєш!
Ми категорично проти і не хочемо допомагати свекрусі. Звісно, тепер все село знає, які ми підлі та погані діти, кидаємо мати напризволяще. Але, знаєте, вона на це заслужила. Треба було раніше думати не про хату, а про рідних онуків.
Підпишіться на автора у нашому телеграм-каналі, де знайдете нові життєві історії: https://t.me/+xOpeSMR55r5hZTIy
Напишіть нам в коментарях у Facebook!