Моя мама ще доволі молода жінка. Їй всього 39 років, а вже бабуся. А склалося так, тому, що мене народила школяркою, в 16 років, від однокласника. Батька свого я знаю, та з ним не спілкуюсь.
Словом виховувала мене бабуся, мама своє особисте життя влаштовувала. Вона вже тричі виходила заміж, але всі рази невдало. Кілька років вона жила з німцем, та й і з ним не склалося, тому повернулася. І знову в пошуках кохання.
Я ж одружилась рік тому. Мій Дмитро старший за мене на 10 років, та мені це подобається. Він виважений і мудрий, має власний бізнес, гарно заробляє. Нещодавно я народила донечку, досі відійти не можу, пологи були дуже складні.
І ось раптом мама зголосилася мені допомагати. Я не проти, бо мені вкрай важко. Ледве квартирою пересуваюсь. А маленька увесь час капризує.
Та уявіть, приходить моя ненька лишень тоді, коли Дмитро вдома. А вдягається як – декольте, коротка спідниця, макіяж. Наче в ресторан.
– Матусю, ти до онуки прийшла з декольте до пупа?
– А що, мені ж гарно!
– І приходь, коли Дмитра нема, тоді мені справді допомога потрібна.
– В мене теж не завжди виходить.
Тож ненька продовжувала в тому ж дусі. І все б нічого, але я помітила, що між ними з чоловіком вже якесь загравання є. Не знаю, як на це реагувати. Звичайно, я зараз маю не найкращий вигляд і свої подружні обов’язки виконувати не можу. Але все ж, це ж моя мама. Нехай шукає кохання деінде.
Що мені робити? Як говорити з ненькою? Можливо варто вказати їй на двері?
Ця розповідь заснована на правдивій історії, якою поділився наш читач. Будь-яка схожість з реальними назвами чи місцями є випадковістю. Усі фото в статті є ілюстративними.
Напишіть нам в коментарях у Facebook!