На кілька років я випала зі свого звичного життя. Почалось це все тоді, коли я вийшла заміж.
Андрія я дуже любила. Думала, що то моя доля, єдине моє кохання. От і пнулась зі шкіри, аби йому догодити. Спочатку перестала їсти солодко і жирне, бо Андрій казав, що я схожа на колобка. Тоді сіла на дієту і пішла в спортзал, аби себе до форми привести. Змінила колір волосся, збільшила губи, почала носити зовсім інший одяг, слухати іншу музику й дивитись інші фільми.
І аби ж то хоч щось зі свого бажання… Змінюватися мене змушував чоловік. Бо я, бачте, була для нього недостатньо хороша.
Словом, крутив він мною, як хотів. Аж поки від мене колишньої не лишилось і сліду.
– Ти вже не та Марина, яку я полюбив колись. Тому я йду до іншої жінки, – заявив мені Андрій в один прекрасний день.
Ото тобі і вся любов. Лишилась я сама, повністю перероблена, загублена і розбита. Так мені важко розлучення давалось, що годі вже про те й говорити. І як тільки почало мене трохи відпускати, Андрій з’явився в моєму житті знову.
– Марино, привіт. Що ти там, як ти? Хоча, не розказуй, мені не цікаво. Я от чого дзвоню. Пам’ятаєш Аню? Я пішов до неї від тебе. Так от, через тиждень у нас весілля. Що б ти знала, це саме та жінка, яку я все життя шукав. Вона краща, аніж ти. У всьому! А як ж у неї фігура… Тобі про таку тільки й мріяти. То що, не прийдеш мене привітати? – насміхався в слухавку мій колишній.
Хочете читати ще більше цікавих історій? Підписуйтесь на канал: https://t.me/+Wi4_EbzXw7Q5M2Zi
А я тільки слухала те та й плакала. Так довго збирала я себе по шматочках, а тепер знову не могла стулитись до купи…
Цілу ніч не могла заснути. Крутилася, у голову лізли різні думки. Тому як тільки відкрилась перша кав’ярня поблизу, я одяглась та пішла шукати розради в улюблених тістечках.
Не знаю, скільки я їх з’їла того ранку. Але замастила ними і руки, і одяг, і обличчя! Та тоді на це було все одно. Хотілось просто заїсти своє горе. І так я захопилась своєю справою, що аж не помітила, як до мене підсів якийсь чоловік.
– Люблю жінок з хорошим апетитом! – сказав він мені і подав вологу серветку.
– Ага. Я бачу, – відповіла я насуплено. – Чого вам треба? Місця немає більше?
– О, то ви ще й з характером! Чудово. Чи можу я вас ще чимось пригостити? Дуже вже ви мені сподобались.
Я в ці слова повірити не могла. Так уже звикла до думки, що ніхто мене не полюбить, що нікому я не треба… А тут до мене просто так підсідає неймовірної краси чоловік!
Ми трохи посиділи, погомоніли, з’їли ще по тістечку. А через два дні Максим покликав мене на перше наше побачення. Було страшно, що нічого з того не вийде, що я знову оберу не того…
Але з того дня минуло вже 7 місяців. І вже через кілька днів я стану офіційною дружиною Максима. Він виявився чудовою людиною, успішним бізнесменом і добрим чоловіком.
Про Андрія я вже геть і не думаю. Та й навіщо? Образ я на нього не тримаю. Навіть вдячна трохи, якщо чесно. Бо аби він не був таким безсердечним, я б не знайшла кохання всього свого життя.
Ця розповідь заснована на правдивій історії, якою поділився наш читач. Будь-яка схожість з реальними назвами чи місцями є випадковістю. Усі фото в статті є ілюстративними.
Ще більше цікавих історій від автора читайте за посиланням: https://t.me/+xOpeSMR55r5hZTIy
Напишіть нам в коментарях у Facebook!