Ми з Дмитром одружені вже 5 років. І я сміливо можу сказати, що це найгірші 5 років мого життя…
Як тільки він позвав мене заміж, усе в нас було чудово: любов, романтика, букети і цукерки. От тільки з’їжджатися ми не спішили: моя мати була категорично проти, аби я в когось на пташиних правах жила. Тож в перші дні сімейного життя мене чекало багато сюрпризів…
З перших днів мій чоловік чогось вирішив, що я йому не тільки дружина, а ще й безкоштовна прибиральниця, кухарка й офіціантка. І це я зараз навіть не перебільшую.
На роботу ми ходили обоє, приходили додому приблизно одночасно: я близько сьомої вечора, а чоловік десь о сьомій двадцять.
І тільки я додому зайду, тільки одяг новий скину та руки помию, як уже на мене сиплються претензії.
– А чого це в нас ще їсти нема нічого? – заводив чоловік, як тільки переступав поріг. – Я що, по-твоєму, повинен голодувати?!
Аби коханий не сердився, я перші кілька місяців робила все. Розпихала людей на вулиці і бігла з усіх сил додому, аби заощадити дві-три хвилини, ставала до плити в робочому одязі, іноді навіть взуття скинути забувала… І пекла, варила, крутила, прикрашала… Та я просто зі шкіри пнулася, аби тільки мій коханий міг смачно поїсти після важкого робочого дня.
А що тоді? Тоді Дмитро вставав з-за столу, мовчки влягався на диван і вмикав собі якесь кіно. Прибирання, миття посуду та решта обов’язків лягали на мої плечі. І так щодня.
Хочете читати ще більше цікавих історій? Підписуйтесь на канал: https://t.me/+Wi4_EbzXw7Q5M2Zi
Якось я вирішила, що втомилася виварювати тричі на день щось поїсти, тому зробила велику порцію супу. Поставила його в холодильник зранку, а після роботи прийшла та його розігріла.
– Ти що, геть страх втратила? Думаєш, я буду оці помийки їсти, які по холодильнику вже тиждень соваються?! – заревів Дмитро, як тільки побачив, що я йому суп нагріла, який він уже зранку їв.
А що було далі… Встав він, взяв ту каструлю із супом, яку я в руках тримала, і просто вилив його у вікно. І то вже була остання крапля…
– Слухай, ти, герой-коханець. А може ти вже всядешся? – Розізлилася тоді я вперше. – Ти на той суп гроші заробив, що ти його виливаєш? Чи ти думаєш, мені твої 7 тисяч погоду роблять? Я втричі більше тебе грошей додому приношу, я сама і готую, і полиці вішаю, і дитину виховую. А на чорта ти мені тоді здався, га? Збирай свої речі зараз же. І що б я тебе більше й близько не бачила!
Я аж сама здивувалася, звідки в мене тоді взялося стільки сили та злості. Злякалася вже, що відхвачу від Дмитра по повній. А він тихо зібрав речі і поїхав до мами. Розказує тепер їй, як зі мною важко жилося!
До чого це я кажу: як тільки бачите, що ваш чоловік ото такий, як мій Дмитро – не думайте зайвий раз. Шліть його надовго і подалі! Не чекайте 5 років, як я чекала…
Ця розповідь заснована на правдивій історії, якою поділився наш читач. Будь-яка схожість з реальними назвами чи місцями є випадковістю. Усі фото в статті є ілюстративними.
Ще більше цікавих історій від автора читайте за посиланням: https://t.me/+xOpeSMR55r5hZTIy
Напишіть нам в коментарях у Facebook!