Ми з чоловіком на межі розлучення! А все через той клятий декрет, який зруйнував наше нормальне сімейне життя.
Давним-давно ми з чоловіком вирішили, що всі витрати ділимо порівно. Наприклад, я плачу за оренду квартири, яку ми в мого батька винаймаємо, а чоловік — за продукти, одяг, дрібні покупки.
І жилося нам нормально, ніхто не жалівся. Вистачало не тільки на продукти та комуналку, а ще й на якесь там кафе, на всякі мої жіночі штучки. А тоді Дмитро заявив, що хоче вже дитину. Я довго не думала та й згодилась. Вийшло в нас усе дуже швидко, попрощалася я зі своєю роботою та й пішла зі спокійною душею в декрет. І з того дня наче чорна смуга в мене почалася!
На роботі мені дали якусь разову виплату на дитину. А що ж тих грошей? Місяць-другий та й нема. На допомогу від держави теж дуже не розживешся, на пачку памперсів тих копійок не вистачає.
Короче, влізли в глибоку фінансову кризу. Жили на ті 15 тисяч, які Дмитро заробляв. Я вже і на стрижку ходити перестала, і на манікюр. Про посиденьки зі своїми дівчатами взагалі мовчу!
– Які там дівчата? Нам на хліб не хватає, а ти на гульки йти зібралась? – одно дорікав мені Дмитро.
Я ж наче й розуміла, що він правду каже. Але ж як мені було важко! Як на зло, ми ще й сусідів затопили, і в ДТП втрапили, і малий хворіти почав частіше. Влетіли за два місяці на такі гроші, що хотіли вже кредити брати.
Хочете читати ще більше цікавих історій? Підписуйтесь на канал: https://t.me/+Wi4_EbzXw7Q5M2Zi
Тоді я вирішила, що треба брати діло у свої руки та й знайшла підробіток в інтернеті. Одягом дитячим торгувати треба було. Ох і важко мені перші дні давались! За дитиною дивися, ніде нічого не пропусти, про все доклади…
Думала, що то все не моє. Хотіла кидати. А тоді дали мені зарплату… Десять тисяч! І це я навіть з дому не виходила!
Так я зраділа, що аж до стелі стрибати хотілося. Подзвонила в салон, на нігті записалася, на стрижку. Дівчатам написала, що увечері підемо нарешті знову в караоке. Аж жити захотілося!
– Ти що, знущаєшся з мене? – раптом невдоволено крикнув чоловік. – Ми ж говорили вже про те, що грошей не хватає. То візьми той свій заробіток і поможи мені. Бачиш же, що самому важко!
– Ага, розбіглася! Я ці гроші сама заробила, важкою працею! Одним оком в телефон, іншим – на дитину. То чого це я тепер повинна комусь помагать? Сам собі поможи. Ти ж чоловік, ти дитину хотів. То й забезпечуй тепер родину. А на мої гроші нема чого заглядать! – відповіла я.
Чоловік тепер на мене дуже ображається. Я його, бачте, у важкий момент не підтримала. Та чого це я повинна когось підтримувати? Завів сім’ю – заробляй на неї гроші. Не я кричала, що народжувати пора. А то геть вже обнагліли, усе на світі на жіночі плечі скидають. А ми терпимо!
Ця розповідь заснована на правдивій історії, якою поділився наш читач. Будь-яка схожість з реальними назвами чи місцями є випадковістю. Усі фото в статті є ілюстративними.
Ще більше цікавих історій від автора читайте за посиланням: https://t.me/+xOpeSMR55r5hZTIy
Напишіть нам в коментарях у Facebook!